ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 804/2813/18
адміністративне провадження № К/9901/33967/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Блажівська Н. Є., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року (суддя - Неклес О.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (судді - Чабаненко С.В., Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі № 804/2813/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техно-Консалт" до Головного управління ДФС у м Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техно-Консалт" (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 2 березня 2018 року № 0010111404, яким позивачу було збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 1 666 667 грн, а також нараховано штрафні санкції у розмірі 416 666,75 грн, загальна сума - 2 083 333,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що основною підставою для висновків про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ слугували припущення податкового органу щодо нереальності господарських відносин між Товариством та його контрагентами: ТОВ "Інвест Інновації" та ТОВ "Актив Айті Сервіс", які, в свою чергу, не були належним чином мотивовані.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивачем підтверджено належним чином реальність проведених операцій, а, отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з ПДВ було безпідставним. Доводи відповідача стосовно недоліків первинних документів, а саме: не зазначення у рахунках посади та прізвища особи, яка їх виписала, помилка у даті договору, не можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Крім цього, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порушення контрагентами платника податків податкового законодавства не може бути підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту з ПДВ у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Доводи ДФС стосовно нереальності господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами у зв`язку із внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань суди не взяли до уваги та, посилаючись на практику Верховного Суду, зокрема, у справах №№ 806/1013/17, 820/903/18, 826/6146/16, вказали, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, у якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій такими, що фактично не відбулись.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, 4 грудня 2019 року відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач аргументував свою позицію порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказав на те, що суди попередніх інстанцій встановили реальність господарських операцій позивача на підставі первинних документів, в наданні яких позивачем було безпідставно відмовлено податковому органу під час проведення перевірки. Крім цього, суди, ухвалюючи оскаржувані рішення, не надали належної оцінки доводам відповідача щодо відсутності факту надання послуг відповідними контрагентами, зокрема: неможливості встановлення їх фактичного місцезнаходження та відсутності їх за зареєстрованими податковими адресами; відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, економічно необхідних для здійснення відповідної діяльності; повідомленням ПАТ "Укрзалізниця" про те, що зазначені контрагенти позивача не були зареєстрованими користувачами послуг залізничного транспорту України у період 2015-2017 років та не здійснювали транспортно-експедиційні послуги у цей період, не здійснювали перевезення вантажів залізничним транспортом, електронні накладні відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення не виписувалися, ключі електронного цифрового підпису для представників зазначених товариств не формувалися. Відповідач також вказав на ненадання судами належної оцінки інформації, отриманої від правоохоронних органів щодо обставин, виявлених під час досудових розслідувань кримінальних правопорушень за ознаками ухилення від сплати податків, фігурантами яких були контрагенти позивача - ТОВ "Інвест Інновації" та ТОВ "Актив Айті Сервіс".
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
З огляду на дату подання касаційної скарги до Верховного суду вона розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів), переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності Товариства в періоді, що перевірявся, була за кодом КВЕД "Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту".
У період з 21 червня 2017 року по 31 січня 2018 року посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Інвест Інновації" за квітень 2016 року, з ТОВ "Актив Айті Сервіс" за жовтень 2016 року.
За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт від 7 лютого 2018 року № 96/26-15-14-04-04/33542963, яким встановлено заниження суми ПДВ у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 666 667 грн, у т.ч. по періодах: за квітень 2016 року - на 666 667 грн, за жовтень 2016 року - на 1 000 000 грн.
Податковий орган дійшов висновку, що вказане порушення відбулося в результаті формування позивачем податкового кредиту за квітень, жовтень 2016 року на підставі отриманих від зазначених контрагентів податкових накладних, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки під час перевірки встановлено наявність у первинних документах (податкових накладних) недостовірних відомостей про учасників господарських операцій та фактичну неможливість їх здійснення такими особами; позивачем було створено штучну видимість здійснення таких господарських операцій саме з цими контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувались дійсним рухом активів.
На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Інвест Інновації" та ТОВ "Актив Айті Сервіс" позивачем до суду надано договори транспортно-експедиторського обслуговування від 8 квітня 2016 року та 1 жовтня 2016 року відповідно, згідно з якими зазначені контрагенти за дорученням позивача зобов`язались, зокрема, організувати перевезення вантажів залізничним транспортом та надати позивачу залізничний рухомий склад.
Також позивачем до суду надано акти надання послуг з додатками, звіти до актів виконаних робіт, замовлення (доручення) щодо виконання умов договорів, рахунки на оплату, а також виписки з банківського рахунку за відповідні періоди та податкові накладні. Крім того, на підтвердження подальшої реалізації отриманих позивачем послуг було надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування з ТОВ "Євразтранс Україна" від 10 жовтня 2012 року та банківські виписки, які підтверджують проведення розрахунків за надані позивачем послуги.
Також, на підтвердження того, що позивачем систематично здійснювалось перевезення вантажів, ним було надано договір з ДП "Український транспортно-логістичний центр" від 4 липня 2013 року, відповідно до умов якого Товариство замовляло послуги з надання перевезень вантажів у власних напіввагонах.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 2 березня 2018 року № 0010111404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 2 083 333,75 грн, із них: 1 666 667 грн - за податковим зобов`язанням, 416 666,75 грн - за штрафними санкціями.
Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, викладеними в касаційній скарзі, та доходить висновку про формальний підхід судів попередніх інстанцій до з`ясування фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.