ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа №428/6617/17
адміністративне провадження №К/9901/1491/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017р. (судді - Ястребова Л.В., Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати їй пенсії;
зобов`язати відповідача відновити виплату їй пенсії з дня припинення, а саме - з 01.11.2016р. та виплатити виниклу заборгованість.
Просила поновити строк звернення до суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою УПСЗН Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 27.03.2017р. №0000153673. (а.с. 7)
14.10.2014р. позивач звернулась до відповідача із заявою про взяття на облік її пенсійної справи у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання до м. Сєвєродонецька. (а.с. 31)
Розпорядженням відповідача від 03.11.2014р. №414 позивачу призначено пенсію за віком. (а.с. 31 зворот)
Згідно витягу з протоколу №14 засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 19.10.2016р. вирішено не призначати соціальні виплати 130 переміщеним особам, в тому числі позивачу, на підставі її заяви від 29.09.2016р. та довідки переміщеної особи від 04.08.2015р. №45971. (а.с. 33)
Розпорядженням відповідача від 24.10.2016р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №14 від 19.10.2016р. припинено виплату пенсії позивачу з 01.11.2016р. (а.. 34)
29.03.2017р. позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, реєстрацію місця проживання підтвердила та подала копію довідки внутрішньо переміщеної особи. (а.с. 46)
Згідно витягу з протоколу №41 засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 13.05.2017р. вирішено не призначати соціальні виплати 119 переміщеним особам, в тому числі позивачу, на підставі її заяви від 29.03.2017р. та довідки переміщеної особи від 27.03.2017р. №153673. (а.с. 33)
У зв`язку із припиненням виплати пенсії, 31.05.2017р. позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила повідомити чи приймались управлінням Пенсійного фонду рішення про зупинення/припинення належних їй пенсійних виплат, а також просила вказати підстави припинення виплати пенсії. (а.с. 10)
Листом відповідача від 08.06.2017р. №134/Н-5 позивача повідомлено про те, що їй призупинено виплату пенсії з 01.11.2016р. у звязку із тривалою відсутністю за місцем проживання. (а.с. 11)
Крім того, розпорядженням відповідача від 09.06.2017р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №41 від 13.05.2017р. припинено виплату пенсії позивачу з 01.07.2017р. (а.с. 49)
Листами УПСЗН Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 10.08.2017р. та 14.08.2017р. повідомлено, що на даний час позивач на обліку в управлінні не перебуває. Вперше позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу 04.08.2015р. та видано відповідну довідку від 04.08.2015р. №45971. Зазначену довідку скасовано 27.10.2016 року на підставі п. 5 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання особи).
Крім того, повідомлено, що вдруге позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу 27.03.2017р. та видано довідку від 27.03.2017р. №153673. Зазначену довідку скасовано 26.05.2017р. на підставі пункту 5 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання особи). (а.с. 35; 55)
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є пенсіонером за віком, змінила місце постійного проживання з м. Луганськ до м. Сєвєродонецьк Луганської області, з 2014 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Проте з 01.11.2016р. виплату пенсії їй припинено у зв`язку з тривалою відсутністю за місцем проживання. Вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати їй пенсії протиправною, оскільки таких підстав для припинення виплати пенсій, як відсутність за місцем проживання законом не передбачено. При цьому посилається на те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, в тому числі і внутрішньо-переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.08.2017р. позовні вимоги за період з 01.11.2016р. по 30.11.2016р. залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду на підставі ст. 99 КАС України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо припинення виплати пенсії позивачу.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відновити виплату пенсії позивачу з дня припинення, а саме - з 01.11.2016р. та виплатити виниклу заборгованість.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація права на отримання пенсійних виплат пов`язана з фактом реєстрації пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. При цьому суд виходив з того, що оскільки довідка про реєстрацію позивача, як внутрішньо переміщеної особи, скасована (тобто, відсутній факт реєстрації позивача як внутрішньо переміщеної особи) то відповідачем, в даному випадку, правомірно припинено виплату позивачеві пенсії.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для припинення виплати позивачу пенсії стало те, що Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат вирішено соціальні виплати їй не призначати у зв`язку з тим, що за зазначеною у довідці внутрішньо переміщеної особи адресою вона не проживає, проте рішення Комісії носить роз`яснювальний характер та не є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, яким встановлено обов`язок органів Пенсійного фонду України припинити виплату пенсії через скасування довідки, виданої згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.10.2014р. №509, а отже не є і належною підставою для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з помилковості висновків суду першої інстанції про те, що у зв`язку з тим, що довідка про реєстрацію позивача як внутрішньо переміщеної особи скасована, тобто, відсутній факт реєстрації позивача як внутрішньо переміщеної особи, а тому відповідачем правомірно припинено виплату позивачеві пенсії, оскільки припинення виплати позивачу її пенсії у зв`язку зі скасуванням органами соціального захисту населення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі №1058-ІV.
Також апеляційний суд виходив з того, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.
Апеляційний суд вважав помилковими посилання суду першої інстанції на висновки, які викладено в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017р. по справі №6-51цс17, оскільки обставини у цій справі не є тотожними з обставинами у даній справі.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк позивачем пропущено з поважних причин, а тому такий підлягає поновленню.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що реалізація права на отримання пенсійних виплат пов`язана з фактом реєстрації пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, що має бут підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Оскільки довідка про реєстрацію позивача, як внутрішньо переміщеної особи була скасована, то управлінням пенсійного фонду правомірно припинено виплату пенсії. Вважає, що нарахування та виплату пенсії можливо поновити тільки на підставі отримання позивачем довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Крім того, посилається на пропуск строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав позивач повинна була дізнатись з моменту припинення виплати пенсії з 01.11.2016р., проте до суду звернулась лише 23.06.2017р. При цьому посилається на припустимість посилань апеляційного суду на ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки нарахування пенсії з 01.11.2016р. відповідачем не проводилось.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).