ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 817/371/16
адміністративне провадження № К/9901/1049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №817/371/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинення певних дій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного апеляційного суду від 28 липня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Друзенко Н.В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук C.M., суддів: Мацького Є.М., Шидловського В.Б.)
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області та Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області, в якому просив:
- визнати незаконними дії (бездіяльність) УМВС України в Рівненській області, в особі Ліквідаційної комісії щодо неналежного повідомлення про необхідність отримання ним трудової книжки та її видачі;
- зобов`язати УМВС України в Рівненській області, в особі Ліквідаційної комісії, внести зміни щодо дати його звільнення у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки, вважаючи днем звільнення, день, коли буде ухвалено судове рішення у даній справі та з цих підстав, нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу;
-визнати незаконними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо неприйняття його на службу в Національну поліцію відповідно до пункту 9 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію";
-зобов`язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області прийняти його на службу в Національну поліцію з послідуючим проходженням атестації з дати звільнення зi служби органах внутрішніх справ за скороченням штатів.
Окрім того, просив стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, 28.07.2017, ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом першої інстанції згідно з ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати.
Зокрема, позивач уточнив свої позовні вимоги та просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) УМВС України в Рівненській області в особі Ліквідаційної комісії щодо неналежного повідомлення про необхідність отримання трудової книжки та її неналежної видачі;
- визнати незаконними дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо неприйняття його на службу в Національну поліцію відповідно до пункту 9 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та зобов`язати прийняти його на службу в Національну поліцію;
- призначити його в Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області на посаду, що відповідає званню майор;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області виплатити грошове забезпечення за весь період вимушеного прогулу згідно посадового окладу, відповідного посаді, з функціональними обов`язками, аналогічними відповідній посаді у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області за весь період вимушеного прогулу.
Від вимог про стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу відмовився.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з червня 2005 року по листопад 2015 року позивач працював в органах внутрішніх справ. У встановленому порядку не був попереджений про наступне звільнення. Разом з тим, 06.11.2015 начальник УМВС України в Рівненській області видав наказ №381 о/с по особовому окладу, яким звільнив зi служби позивача. Позивач був звільнений у запас Збройних сил (з постановкою на Військовий облік) 3a пунктом 64 "г" (скорочення штатів), хоча фактично відбулася ліквідація органів внутрішніх справ та створення Національної поліції. Крім того, вказав, що обов`язковою умовою звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України за значеним положенням є відсутність можливості подальшого використання на службі. Проте, відповідач не перевірив можливості реалізації права позивача на прийняття на службу до поліції. Позивач повідомив про таке бажання, подав рапорт, в якому просив дозволити приходити службу в органах національної поліції, однак такий рапорт не був взятий відповідачем до уваги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
З. Постановою Рівненського окружного адміністративною суду від 28.07.2017 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Рівненській області №381 о/с від 06.11.2015 про звільнення майора міліції ОСОБА_1 , начальника сектору карного розшуку Зарічненського PB УМВС України в Рівненській області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору карного розшуку Зарічненського PB УМВС України в Рівненській області з 07.11.2015.
Визнано протиправними дії Головного Управління Національної поліції в Рівненській області щодо неприйняття ОСОБА_1 на службу в Національну поліцію відповідно до пункту 9 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".
Зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Рівненській області та Головне Управління Національної поліції в Рівненській області вирішити питання щодо подальшого проходження ОСОБА_1 служби в органах Національної поліції України згідно поданого ним рапорту.
Стягнуто з Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2015 року по 28 липня 2017 року включно.
У решті позовних вимог відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, а тому суд, посилаючись на положення ч.2 ст.11 КАС України, вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позовні вимоги до УМВС України шляхом скасування наказу Управління МВС України в Рівненській області №381 о/с від 06.11.2015 про звільнення майора міліції ОСОБА_1 та поновив позивача на посаді начальника сектору карного розшуку Зарічненського РВ УМВС України в Рівненській області. У зв`язку з цим, з Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області на користь позивача стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме з 07 листопада 2015 року по 28 липня 2017 року включно. Суд першої інстанції також дійшов висновків, що Ліквідаційна комісія Управління МВС України в Рівненській області уповноважена вирішити питання щодо подальшого проходження позивачем служби в Національній поліції.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративною суду від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в особі ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області задоволено частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2017 року скасовано в частині зобов`язання Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області вирішити питання щодо подальшого проходження ОСОБА_1 служби в органах Національної поліції України згідно поданого ним рапорту.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанцій дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Водночас колегія суддів не погодилася з висновками суду першої інстанцій щодо необхідності покладення на Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Рівненській області зобов`язання щодо вирішення питання щодо подальшого проходження ОСОБА_1 служби в органах Національної поліції України згідно поданого ним рапорту, оскільки відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" вирішення цього питання є виключною компетенцією Національної поліції України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 23 жовтня 2017 року Головне управління Національної поліції в Рівненській області (касатор) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративною суду від 28 липня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративною суду від 03 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.
Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції
8. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження зa касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Рівненській області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 для розгляду справи №817/371/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк НМ, Мельник-Томенко Ж.М.
10. Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2020 справу прийнято до провадження та призначено до попереднього розгляду.
11. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2020 справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
12. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2020, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема відповідач вказує, що повна ліквідація установи пов`язана зі скороченням чисельності і штатів працівників, тому вжиття заходів для працевлаштування працівника в новоствореній установі відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" не є його обов`язком. Окрім того, зазначає, що на момент видачі наказу про звільнення позивача зі служби не було його рапорту переведення до підрозділів Національної поліції. На думку відповідача суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вказані обставини, а тому дійшли помилкових висновків щодо часткового задоволення позовних вимог.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 30.06.2005 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується його послужним списком. З 13.11.2014 позивач займав посаду начальника сектору карного розшуку Зарічненського РВ УМВС України в Рівненській області.
15. Згідно наказу УМВС України в Рівненській області №381 о/с "По особовому складу", на підставі пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено y запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1, начальника сектору карного розшуку Зарічненського PB УМВС України в Рівненській області.
16. Листом від 06.11.2015 №3/2-3032 ОСОБА_1 повідомлено про звільнення та про необхідність отримання трудової книжки у зв`язку із звільненням.
17. Вважаючи звільнення з органів внутрішніх справ незаконним та посилаючись на затримку видачі трудової книжки з вини УМВС України в Рівненській області, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
IV.РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
18. Конституція України від 28 червня 1996 року
18.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Закон України "Про Національну поліцію" N9580-VIII від 02.07.2015
19.1. Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ від 02.07.2015 з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
19.2. Згідно пункту 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
19.3. Пунктом 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення даного Закону визначено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
20. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України N9114 від 29.07.1991
20.1. Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.