ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 815/6152/16
адміністративне провадження № К/9901/37814/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 (суддя Завальнюк І.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 (Головуючий суддя Яковлєв О.В., судді: Бойко А.В., Танасогло Т.М.)
у справі № 815/6152/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Інжиніринг"
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ-Інжиніринг" (далі - позивач, ТОВ "КМ-Інжиніринг") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000911403 та № 0000901403 від 10.11.2016.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10.11.2016 № 00000901403. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційна скарга податкового органу не містить обґрунтованих доводів про порушення судами норм матеріального чи процесуального права та складається з цитувань акта податкової перевірки, які фактично зводяться до неможливості реального виконання господарських операцій позивача з ТОВ "Лірен Груп" за договорами про надання послуг з будівельно-монтажних робіт та придбання товару (Наружний блок EWT (MXZ-2G70GAS).
Позивач процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалося позивачем та не переглядалося судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.10.2016 по 20.10.2016 (термін проведення перевірки продовжувався на два робочих дні згідно наказу від 17.10.2016 № 1157), на підставі наказу від 10.10.2016 № 1142, направлення від 10.10.2016 № 000555/1340, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "КМ-Інжиніринг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 27.10.2016 № 5431/15-53-14-03/39648145.
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ТОВ "КМ-Інжиніринг" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 666 666 грн в липні 2015 року.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 10.11.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000901403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 833 333 грн, в тому числі 666 666 грн - за основним платежем та 166 667 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині виходив з такого.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.