ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 816/673/17
адміністративне провадження № К/9901/37630/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 (суддя Шевяков І.С.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (Головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Григоров А.М., Тацій Л.В.)
у справі № 816/673/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" (далі - позивач, ТОВ "ВКП "Котлогаз") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000591401 від 30.01.2017, яким нарахована сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 70 582 грн 50 коп., з них: за основним платежем - 47 055 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 527 грн 50 коп., та податкового повідомлення - рішення № 0000581401 від 25.04.2017, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 145 296 грн, з них: за основним платежем - 96 864 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 432 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 21.11.2016 по 16.12.2016 (термін проведення перевірки продовжувався з 19.12.2016 по 30.12.2016 на підставі наказу від 16.12.2016 № 1736), на підставі направлення від 10.11.2016 № 2442, № 2443, № 2445, № 2446, № 2444, наказу від 04.11.2016 № 1498, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ВКП "Котлогаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 та правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 06.01.2017 № 9/16-31-14-01-10/2353186 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статті 134, пункту 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року), статті 135, статті 137 Податкового кодексу України (в редакції, що діє після 01.01.2015 року), в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 155 503 грн., в тому числі, за 2014 рік - 96 864 грн, за 2015 рік - 54 039 грн, за 1 квартал 2016 року - 4263 грн, за 2 квартал 2016 року - 337 грн; пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 47 055 грн, в тому числі, за жовтень 2014 року - 1046 грн, січень 2015 року - 411 грн, квітень 2015 року - 1008 грн, липень 2015 року - 418 грн, лютий 2016 року - 35067 грн, березень 2016 року - 9105 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000591401 від 30.01.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 70 582 грн 50 коп., з них за основним платежем - 47 055 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 527 грн 50 коп. (т. 3, а.с. 76); та податкове повідомлення - рішення № 0000581401 від 30.01.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 206 235 грн, з них за основним платежем - 155 503 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 50 732 грн. (т. 1, а.с. 25).
Зазначені податкові повідомлення-рішення ТОВ "ВКП "Котлогаз" оскаржило в адміністративного порядку, звернувшись зі скаргою до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України № 7549/6/99-99-11-01-01-25 від 11.04.2017 року скасоване податкове повідомлення - рішення № 0000581401 від 30.01.2017 року в частині встановленого перевіркою завищення ТОВ "ВКП "Котлогаз" витрат, що враховуються при визначені фінансового результату за 2015 рік, за 1 та 2 квартали 2016 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати позивачем грошовими коштами на користь ТОВ "Будюніті", ТОВ РБП "Спектр" та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік, за 1 та 2 квартали 2016 року, і у відповідній частині штрафних санкцій. В інших частинах податкове повідомлення - рішення № 0000581401 від 30.01.2017 року та податкове повідомлення-рішення № 0000591401 від 30.01.2017 року залишені без змін (т. 1 а.с. 105-114).
На підставі рішення Державної фіскальної служби України № 7549/6/99-99-11-01-01-25 від 11.04.2017 винесене податкове повідомлення - рішення № 0000581401 від 25.04.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 145 296 грн, з них за основним платежем - 96 864 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 432 грн (т. 3, а.с. 78).
Як слідує з доводів касаційної скарги, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам із ТОВ "Будюніті", ТОВ РБП "Спектр", ТОВ "Компанія Інтертрейд", ТОВ "Укрлайф ЛТД", ТОВ "AZ-Харків". На переконання податкового органу, господарські операції із зазначеними контрагентами не мають мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочинів. Документи надані позивачем до перевірки не підтверджують факт реального здійснення господарських операцій. При цьому податковий орган посилався на інформацію, отриману від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, ГУ ДФС у м. Києві та Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області за результатами опрацювання зібраної податкової інформації.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно пункту 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України, (в редакції, чинній до 01.01.2015 року), об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; 134.1.2: дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Згідно статті 135 Податкового кодексу України (у редакції після 01.01.2015 року), базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За змістом пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015 року), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015 року), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015 року) визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015 року) встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов`язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України Про податок на додану вартість.
Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, основним видом діяльності підприємства є: монтаж водопровідних мереж, систем опалення (КВЕД 43.22), підтвердженням чого є: виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб (роздруківка з сайту), що додається до даних пояснень. Так, підприємство виконує монтаж, пусконалагоджування, сервісне обслуговування, технічне обслуговування котельного та іншого обладнання, спеціалізується на цьому, встановлює відомі марки іноземного котельного обладнання марки БОНІ. БУДЕРУС,Грунфос. Вилло та інші.
На ТОВ "ВКП "Котлогаз" працює 217 осіб, відповідно до Штатного розкладу "Керівників, спеціалістів і робітників". На підприємстві працюють працівники, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності
З матеріалів справи судами встановлено, що в ході здійснення своєї господарської діяльності позивачем укладено договір підряду № 362 від 07.10.2015 року з ТОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія" (м. Миколаїв) на виконання робіт на об`єкті "Виробничий комплекс по переробці олійних культур у складі Виробничо-перевантажувального комплексу в тиловій частині причалів № 13 та № 14 за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/46".
Взаємовідносини ТОВ "ВКП "Котлогаз" з ТОВ "Компанія Інтертрейд" виникли саме у зв`язку з виконанням ТОВ "ВКП Котлогаз" вказаного договору підряду, оскільки для виконання замовлених робіт позивач мав потребу у закупівлі окремих матеріалів та комплектуючих. Окрема закупівля таких матеріалів та комплектуючих мала місце у постачальника ТОВ "Компанія Інтертрейд". Зокрема, у цього підприємства позивач закупав фланці в асортименті, що в подальшому використані при виконанні робіт на замовлення ТОВ "Європейська транспортна стивідорна компанія".
01 лютого 2016 року ТОВ "ВКП "Котлогаз" (покупець) уклало з ТОВ "Компанія Інтертрейд" договір купівлі-продажу № 20, відповідно до умов якого ТОВ "Компанія Інтертрейд" (постачальник) зобов`язується поставити та передати у власність матеріали та обладнання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, згідно затверджених Покупцем параметрів, в асортименті, кількості, за цінами, які узгоджені та зазначені в накладній, яка повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, вартість, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.