ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 2а/0370/3575/11
адміністративне провадження № К/9901/26108/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року (суддя Дмитрук В.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 року (головуючий суддя Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.)
у справі № 2а/0370/3575/11 (№ 75874/12/9104)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Управління механізованих робіт агробуду"
до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Управління механізованих робіт агробуду" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції (після реорганізацій Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області) (далі - відповідач, податковий орган), в якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 03.02.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 року, адміністративний позов задовольнив.
Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 12.09.2011 року № 0002861601.
При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення на підставі документа, який суперечить вимогам Податкового кодексу України та фактично здійснено донарахування грошового зобов`язання позивачу за відсутності на те законних підстав та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Податковий орган зазначає, що податкове повідомлення-рішення не може бути визнаним протиправним лише через допущення помилки при обчисленні грошового зобов`язання, що усунута контролюючим органом самостійно.
Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2011 року податковим органом проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт № 264/15-2/01353054 (арк. с. 70).
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме підприємством не здійснено умовний продаж залишків товарно-матеріальних цінностей на суму 112 983 грн та основних фондів на суму 215 737 грн і не відображено цих операцій у декларації з податку на додану вартість після анулювання 26.10.2010 року реєстрації Товариства як платника податку на додану вартість.
На підставі даного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011 року № 0000551601, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 69031,20 грн, в тому числі 65 744 грн за основним платежем і 3 287,20 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. с. 69).
Товариство зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувало, отже, грошове зобов`язання, визначене цим рішенням, є узгодженим з дня його отримання підприємством. Вказаний факт не є спірним між сторонами.
Однак 02.09.2011 року податковий орган склав додаток № 1 до акту перевірки від 20.01.2011 року № 264/15-2/01353054, в якому зазначено про донарахування за результатами перевірки штрафної санкції в сумі 13 149 грн, що становить 20% від донарахованої суми податку на додану вартість відповідно до абз. 2 п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (арк. с. 51).
12.09.2011 року податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002861601, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 13 149 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (арк. с. 6).
В даному податковому повідомленні-рішенні зазначено, зокрема, що воно прийняте згідно з пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 12.09.2011 року № 8915/15-115/1353054, за порушення вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.
13.10.2011 року податковий орган надіслав Товариству лист-повідомлення № 24459/10/15-2, в якому зазначив, що при формуванні податкового повідомлення-рішення від 12.09.2011 року № 0002861601 допущено помилки, а саме:
- в пункті "що згідно з підпунктом" - замість 54.3.1 слід вказати 54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України;
- в пункті "на підставі акта перевірки" - замість № 8915/15-115/1353054 від 12.09.2011 року слід вказати Додаток № 1 від 02.09.2011 року до акту № 264/15-2/01353054 від 20.01.2011 року;
- в пункті "встановлено порушення" - замість пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 та п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України слід вказати згідно абзацу другого п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (арк. с. 61).
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 86.4, 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.