ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 808/1708/15
адміністративне провадження № К/9901/25807/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2015 (суддя Кисіль Р.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 (судді: Щербак А.А. (доповідач), Малиш Н.І., Баранник Н.П.)
у справі № 808/1708/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренергосервіс"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеренергосервіс" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 №0000452202.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2015 позов задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі № 808/1708/15 залишено без змін.
Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права при вирішенні справи, просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив, що, як вбачається з специфікацій до договору та посвідчень про якість, виробником товару "шрот соняшниковий" є ТОВ "Дніпроолія", яке продавало товар через посередників (ТОВ "Алькар Груп" та ТОВ "Міван") ТОВ "ТПК Агросервіс". ТОВ "Інтеренергосервіс" було придбано у ТОВ "ТПК Агросервіс" шрот соняшниковий та в подальшому експортовано через ТОВ "Дніпроолія" шляхом укладання договору комісії. При цьому підприємством-позивачем сформовано податковий кредит, а ТОВ "Алькар Груп" та ТОВ "Міван", які сформували податковий кредит та ТОВ "ТПК Агросервіс", яке сформувало податкові зобов`язання, в податковій звітності цього не відобразили та зобов`язання не сплатили. Здійснення операцій з придбання та продажу продукції сільськогосподарської переробки свідчить про нетиповість таких операцій для ТОВ "Інтеренергосервіс". Неподання позивачем товарно-транспортної документації щодо перевезення товару свідчить про безтоварний характер операцій. Крім того, у позивача була відсутня ділова мета, спрямована на досягнення економічного ефекту.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.07.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 26.02.2015 №118/08-28-22-02/34063592 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 411 404,50 грн з яких 3 607 603,00 грн за основним платежем, 1 803 801,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Актом перевірки встановлено порушення пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 3 607 603,00 грн. Податковим органом встановлено, що вказані порушення є наслідком завищення податкового кредиту за жовтень та листопад 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "ТПК Агросервіс", оскільки встановлено, що ланцюг постачання товару формується з підприємств, діяльність яких має ознаки фіктивності - ТОВ "Алькаір Груп" та ТОВ "Міван".
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що фактичне виконання угоди з ТОВ "ТПК Агросервіс" підтверджено наданими копіями первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Розрахунки здійснювались у безготівковій формі, у матеріалах справи наявні докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Під час розгляду справи позивачем доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких включені до складу податкового кредиту.
Посилання відповідача на встановлення ланцюгу постачання товару, як на доказ нікчемності угод, не спростовує факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом. Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період жовтень-листопад 2014 року позивачем задекларовано податкового кредиту на загальну суму 5 132 064,00 грн, в тому числі за жовтень 2014 року по операціях з ТОВ "ТПК Агросервіс" на суму 3 300 859,00 грн.
10.10.2014 між позивачем та ТОВ "ТПК Агросервіс" був укладений договір купівлі-продажу №101014, за яким останній зобов`язався поставити у власність покупця сільськогосподарську продукцію (шрот соняшниковий, макуху соняшникову, олію соняшникову) в асортименті, за цінами та умовах вказаних у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору, а покупець прийняти продукцію та сплатити його вартість.
На виконання договору ТОВ "ТПК Агросервіс" поставило позивачу товар, згідно із специфікаціями №1, №2, №3 від 10.10.2014.
За наслідками виконання поставки товару ТОВ "ТПК Агросервіс" на загальну суму поставки 19 805 151,48 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 3 300 858,58 грн, виписало податкові накладні від 24.10.2014 №20, від 27.10.2014 №21, від 31.10.2014 №22, видаткові накладні від 24.10.2014 №257, від 27.10.2014 №258, від 31.10.2014 №259 та рахунки на оплату на зазначену суму.
Розрахунки здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. З матеріалів справи вбачається, що сплата за товар була здійснена позивачем частково, оскільки кінцевий термін оплати встановлено до 31.05.2015.
27.11.2014 між позивачем та ТОВ "ТПК Агросервіс" було укладено додаткову угоду до договору від 10.10.2014 №101014, відповідно до якої позивач виразив намір частково відмовитись від поставленого товару в обсязі 24,27 т. у зв`язку із неможливістю подальшої реалізації товару. На виконання зазначеної додаткової угоди позивач повернув ТОВ "ТПК Агросервіс" 24,27 т. товару за первісною ціною 2235,00 грн./т. на загальну суму 65 092,14 грн.
У зв`язку із частковим поверненням товару було складено накладну на повернення від покупця № 2 від 27.11.2014, відповідно до якої ТОВ "ТПК Агросервіс" було повернуто шрот соняшниковий в обсязі 24,27 т. на загальну суму 65 092,14 грн.
Крім того, на залишковий обсяг поставки 5475,73 т. була збільшена ціна товару на 290,00 грн/т., у зв`язку з чим ТОВ "ТПК Агросервіс" було здійснено коригування №29 від 27.11.2014 до видаткової накладної №259 від 31.10.2014 та складено рахунки коригування від 27.11.2014 №28 та №29.
Судом встановлено, що позивач здійснював закупівлю зазначеної продукції з метою продажу для отримання прибутку.
07.05.2014 між позивачем та ТОВ "Дніпроолія" було укладено договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №07/05-2014, відповідно до якого ТОВ "Дніпроолія" зобов`язався укласти від свого імені та за рахунок позивача угоди з продажу сільськогосподарської продукції за межами України.
На виконання договору позивач доручив ТОВ "Дніпроолія" продати продукцію (шрот соняшниковий) на експорт за ціною та у кількості, згідно із специфікаціями №5, №6, №7 від 10.10.2014.
На підставі Актів передачі (на комісію) №29 від 24.10.2014, №30 від 27.10.2014, №31 від 31.10.2014 позивачем було передано ТОВ "Дніпроолія" продукцію (шрот соняшниковий) на комісію.