ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 805/789/16-а
адміністративне провадження № К/9901/26904/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (Суддя: Кониченко О.М.),
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року (Судді: Компанієць І.Д., Ляшенко Д.В., Ястребова Л.В.),
у справі №805/789/16-а
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"
до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області
про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (далі - позивач, ТДВ "Шахта Білозарська") звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Добропільська ОДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2015 року №0000422200/2106 та №0000432200/2107.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив задовольнити скаргу, скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтував правомірністю прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень внаслідок непідтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентом за перевіряємий період, оскільки в реквізитах поданих первинних документів є певні недоліки. Видаткова накладна контрагента ПП "Антей-В" від 04.02.2015 року № 43 містить нову адресу, хоча юридичну адресу змінено ним лише 17.02.15 року, товарно-транспортні накладні також містять певні недоліки щодо адреси контрагента ПП "Антей-В" та в останніх відсутні ПІБ водія, який передав та прийняв вантаж, товарно-транспортна накладна від 21.05.2015 року не відповідає даті виписки видаткових накладних від 22.05.2015 року, що в свою чергу ставить під сумнів факт перевезення товару.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції у період з 28.08.2015 року по 03.09.2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ "Білозерська" з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснені господарських операцій з ПП "Аннтей-В" за січень, лютий, квітень та травень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10.09.2015 року за №104/15/36028628 з висновками про невстановлення факту реального здійснення господарських операцій ТДВ "Шахта "Білозерська" з придбання продукції виробничо-технічного призначення в січні, лютому, квітні та травні 2015 року у ПП "Аннтей-В" на суму 2546808 грн., у тому числі ПДВ - 424468 грн. та подальшої її використання у господарській діяльності підприємства. У наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не вказано конкретну адресу навантаження та розвантаження продукції, а отже неможливо стверджувати звідки й коли конкретно вибула та куди й коли конкретно прибула поставлена продукція. Крім того, у деяких ТТН відсутні такі реквізити як ПІБ водія, який здав та прийняв вантаж, на печатці ПП "Аннтей-В" зазначено не його юридичну адресу, дата виписки ТТН не відповідає даті виписки видаткової накладної. Крім того, виписані ТТН на постачання товару від ПП "Аннтей-В" не можна вважати належно оформленими, так як немає можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою. Отже товарно-транспортні накладні ставлять під сумнів факт перевезення товару (а.с.14-28 т.1).
З врахуванням викладеного відповідачем встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 424468 грн. у т.ч.: -за січень 2015 року - 43648 грн., що призвело до завищення залишку від`ємного значення різниць між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за січень 2015 року у сумі 43648 грн; -за лютий 2015 року - 88965 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у сумі 88965 грн.; -за квітень 2015 року - 142955 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у сумі 142955 грн.; -за травень 2015 року - 148900 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у сумі 148900 грн.
За висновками акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.09.2015 року: №0000422200/2106, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 43648 грн; (а.с.35 т.1); №0000432200/2107, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 571230 грн., з яких 380820 грн. за основним платежем та 190410 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.36 т.1).
Задовольняючи позов та скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з документального підтвердження позивачем первинними документами здійснення господарської операції з контрагентом за перевіряємий період. При цьому суди вказували, що деякі помилки контрагента позивача в виданих документах не свідчать про безтоварність господарських операцій з придбання товару. Договір поставки не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов`язково має бути підтверджено ТТН. Крім цього, ТТН по даним операціям не відносяться до первинних документів, оскільки при умовах DDP "Інкотермс 2010" витрати по транспортуванню відносяться на постачальника, а ні на покупця, і в даному випадку позивач не формує їх за рахунок об`єкту оподаткування.
Суд касаційної погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг тощо. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).