ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа №816/730/16
адміністративне провадження №К/9901/26920/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Східного державного регіонального геологічного підприємства
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року (Судді: Шевцова Н.В., Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.),
у справі №816/730/16
за позовом Східного державного регіонального геологічного підприємства
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Східне державне регіональне геологічне підприємство (далі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2015 р. №0016481501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 616 667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 154 166,75 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих в декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року Східного державного регіонального геологічного підприємства щодо виявлених помилок (порушень); скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.05.2015 р. №0016481501.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги обґрунтував протиправністю дій контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки, внаслідок порушення контролюючим органом 30 денного терміну, встановленого п. 200.10 ст. 200 ПК України, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації для її проведення. Протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ та нараховані штрафні санкції, у зв`язку з неподанням до заяви зі скаргою на постачальника копій первинних документів, що підтверджують факт придбання таких товарів (послуг), позивач обґрунтував тим, що первинні документи позивач надав судам, а відповідач не спростував дійсність господарських операцій та достовірність внесених відомостей до декларації.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 року касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.01.2015р. позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2014 року, згідно якої до складу податкового кредиту включено податкову накладну № 2 від 30.06.2014 р. по взаєморозрахунках з ТОВ "ЛугБур" на суму ПДВ 616 666,67 грн.
До вказаної податкової декларації позивачем подано додаток № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)".
Східним державним регіональним геологічним підприємством до додатку № 8 до податкового кредиту за грудень 2014 року включено податкову накладну № 2 від 30.06.2014 по на суму ПДВ 616666,67 грн. та відображено у додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість.
25.03.2015 р. відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем в декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, щодо виявлених помилок (порушень), за результатами якої складено акт перевірки від 25.03.2015 № 4944/10/16-01-15-01/25361584 з висновками про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України та п. 201.10 ст. 201 ПК України, у зв`язку з неподанням до заяви зі скаргою на постачальника копій первинних документів, що підтверджують факт придбання таких товарів (послуг), що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 616 667 грн. Відповідальність за вказане порушення передбачена п. 123.1 ст. 123 ПК України (а.с. 8-11).
На підставі висновків акта перевірки від 25.03.2015р. № 4944/10/16-01-15-01/25361584 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2015 року №0016481501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 616 667 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154 166,75 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, вийшов за межі позовних вимог та дійшов висновку про протиправність дій відповідача при проведенні камеральної перевірки підприємства внаслідок порушення контролюючим органом 30 денного терміну, встановленого п. 200.10 ст. 200 ПК України, що настає за граничним терміном отримання податкової декларації для її проведення, що в свою чергу також свідчить про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 06.05.2015 р. №0016481501 та його скасування.
Скасовуючи вищенаведену постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість є правомірними, оскільки відповідач не міг застосувати строк проведення камеральної перевірки, встановлений п. 200.10 Податкового кодексу України внаслідок подання позивачем декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 з пропуском встановленого п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України строку. Між тим обов`язок провести камеральну перевірку поданої позивачем поза межами строків подання податкової звітності у ДПІ у м. Полтаві існував. Правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення суд обґрунтував неподанням позивачем в порушення п. 200.10 ст. 200 ПК України до заяви зі скаргою на постачальника копій первинних документів, що підтверджують факт придбання таких товарів (послуг).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.