ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 810/5957/15
адміністративне провадження № К/9901/25746/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 року (Суддя: Кушнова А.О.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року (Судді: Шурко О.І., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.),
у справі № 810/5975/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів"
до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна фіскальна служба
про скасування повідомлення, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Елопак - Фастів" (далі - позивач, ПАТ "Елопак-Фастів") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Васильківська ОДПІ) про скасування повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року, позов задоволено.
Не погодившись з вищенаведеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги обґрунтував правомірністю прийнятого відповідачем повідомлення № 91/1501/418082 від 04 грудня 2015 року, оскільки позивач не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 5738768, внаслідок наявного боргу в розмірі 344 100 грн.
Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 року касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Елопак - Фастів" подало до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року від 16.11.2015 року, в рядку 23.2 якої визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 5 738 768 грн (а.с. 8-11).
Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2015 року позивачем подано додаток 4 - заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету від 16.11.2015 року, в якій відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України заявлена до бюджетного відшкодування за жовтень 2015 року сума ПДВ в розмірі 5 738 768 грн (а.с.12-13).
Вказані документи прийняті відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2 від 16.11.2015 року (а.с.15).
За наслідками розгляду вказаних документів, 04.12.2015 відповідачем прийнято повідомлення №91/1501/418082, яким позивача повідомлено про те, що він не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме:
- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також відомості, внесені до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, сформовані на підставі судових рішень та оголошень про банкрутство - 0;
- відсоток обсягу поставок, що оподатковуються за нульовою ставкою (без ПДВ) до загального обсягу поставок (без ПДВ) (Коп ?? 40%) - 60,45;
- перевищення сукупної залишкової балансової вартості необоротних активів над сумою податку, заявленою до відшкодування за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (НА кп / БВ ? 3) - 8,97;
- інвестиції в необоротні активи протягом останніх 12 календарних місяців (К но < 3000000 грн.) - 16432475;
перевищення суми, на яку видана фінансова гарантія, над сумою податку, заявленою до відшкодування (ФГ-БВ < 0) - відомості відсутні;
- перевищення суми, на яку видана фінансова гарантія, над сумою податку, заявленою до відшкодування (кількість днів від дати подання такої заяви та датою закінчення такої фінансової гарантії < 365) - відомості відсутні;
- сума податкового боргу (грн.) (ПБ ? 0) - 344 100 грн. (а.с.6).
Вказане повідомлення отримано позивачем засобами поштового зв`язку 09 грудня 2015 року, що підтверджується копією конверту (а.с.7).
Задовольняючи позов шляхом визнання протиправним та скасування вищенаведеного повідомлення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що подана позивачем податкова декларація з ПДВ за жовтень 2015 року та заявлена в ній сума бюджетного відшкодування свідчить про відповідність позивача критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а відтак включення позивача до переліку платників ПДВ, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2015 року є помилковим та потребувало перевірки з боку відповідача під час складання оскаржуваного повідомлення. До того ж, станом на дату винесення оскаржуваного повідомлення - 04.12.2015, нараховане ПАТ "Елопак-Фастів" податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2015 №0003962201 грошове зобов`язання в сумі 344 100,00 грн, зважаючи на процедуру адміністративного оскарження у відповідності до вимог п. 56.1 ст. 56 ПК в адміністративному порядку, не було узгодженим, а відтак, є безпідставно зарахованим відповідачем до податкового боргу позивача, та підставою для відмови в бюджетному відшкодуванні.