ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/19729/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси",
до 1) Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "І.С.Інвест"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалзабезпечення",
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернатива Груп",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товарна біржа "Перша Товарна Біржа",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
2) Національний банк України
про визнання недійсними результатів публічних торгів та договору,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У жовтні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив визнати недійсними результат публічних торгів (аукціону) з продажу прав вимоги ПАТ "Банк Столиця", проведених 05.01.2015 Товарною біржею "Перша Товарна Біржа" Протокол від 05.01.2015 Лот № 1, та договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений 12.01.2015 між ПАТ "Банк Столиця" та ТОВ "І.С.Інвест".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- оспорюваний аукціон з продажу майна Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця", організатором якого була Товарна біржа "Перша Товарна Біржа", проведено з порушенням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою № 369 від 28.08.2001 правління Національного банку України щодо порядку визначення початкової ціни предмету продажу;
- договір купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015 суперечить інтересам держави і суспільства;
- договір купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015 є договором факторингу, а оскільки відповідач 1 не має статусу фінансової установи, він не може бути фактором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 року, у справі № 910/19729/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд встановив, що позивачем як заставодавцем та ТОВ КБ "Столиця" як заставодержателем були укладені договори:
- № 19/07-К-2Z застави товарів в обороті від 25.11.2008, за яким у якості забезпечення виконання ТОВ "Укрметалзабезпечення" (боржник) своїх зобов`язань за договором № 19/07-К від 19.09.2007, всіма додатками та договорами про внесення змін до нього позивач передав у заставу ТОВ КБ "Столиця" товари в обороті, а саме: мазут М-100 у кількості 12 066,95 тон;
- № 24/07-К-4Z застави товарів в обороті від 25.11.2008, за яким у якості забезпечення виконання ТОВ "Альтернатива Груп" (боржник) своїх зобов`язань за договором № 24/07-К від 26.12.2007, всіма додатками та договорами про внесення змін до нього позивач передав у заставу ТОВ КБ "Столиця" товари в обороті, а саме: мазут М-100 у кількості 16 097,30 тон.
Враховуючи умови вказаних договорів, суд дійшов висновку, що з відчуженням права вимоги до боржників, в забезпечення виконання зобов`язань яких позивачем передано майно в заставу, та з укладенням договору від 12.01.2015 купівлі-продажу майнових прав за результатами аукціону, проведеного 05.01.2015, права та обов`язки ТОВ "Торговий дім "Ресурси" як заставодавця ніяким чином не змінились, а законні інтереси не порушились.
При цьому суд зауважив, що договорами застави № 24/07-К-2Z від 25.11.2008 та № 19/07-К-2Z від 25.11.2008 не передбачено жодної заборони щодо відчуження заставодержателем свого права вимоги за основним зобов`язанням.
Також суд визнав безпідставними та юридично неспроможними твердження позивача про те, що оспорюваний правочин є договором факторингу, та дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів наявності у будь-якої із сторін договору від 12.01.2015 наміру щодо настання відповідних наслідків, що порушували б інтереси держави та суспільства, у той час як наявність у ПАТ "Банк Столиця" суми непогашеного рефінансування перед Національним банком України ніяким чином не вказує на наявність наміру відповідача-1 при укладанні спірного правочину порушити інтереси держави.
У липні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 та винести рішення про задоволення позову з урахуванням нововиявлених обставин.
У заяві Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про факти протиправності дій ліквідатора ПАТ "Банк Столиця" при проведенні реалізації прав вимоги за кредитними договорами за заниженою вартістю та визнання ним вини у вчиненому злочині, які встановлені в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 04.06.2020 року в справі № 991/2995/19, а саме: факт неналежного виконання ліквідатором ПАТ "Банк Столиця" своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, недоліки звітів про оцінку права вимоги щодо неврахування наявності забезпечень заставами, факт незабезпечення належної оцінки вартості прав вимоги за кредитними договорами № 19/07-К від 19.08.2007 (укладеним з ТОВ "Укрметалзабезпечення") та № 24/07-К від 26.12.2007 (укладеним з ТОВ "Альтернатива Груп"), подальший продаж цих прав вимоги за кредитними договорами під час аукціону від 05.01.2015 та укладення 12.01.2015 договору купівлі-продажу прав вимоги без врахування реальної вартості прав вимоги за договорами про надання кредитів.
Заявник послався на те, що в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 04.06.2020 в справі № 991/2995/19 встановлено порушення з боку продавця (ПАТ "Банк Столиця") норм закону при укладенні договору купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015, яке сталося внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України ("Службова недбалість"), ліквідатором ПАТ "Банк Столиця" Онищенко С.К. при підписанні спірного договору, який визнав свою вину, і що внаслідок вказаного злочину державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб завдано збитків на суму 29 060 352,13 грн.;
На думку заявника, висновок Господарського суду міста Києва, викладений в рішенні від 16.01.2017 у цій справі, про те, що суду не надано належних та допустимих доказів наявності у будь-якої з сторін договору від 12.01.2015 наміру щодо настання відповідних наслідків, які б порушували інтереси держави та суспільства, підлягає переоцінці з урахуванням обставин, зазначених в ухвалі Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19.
У якості нововиявлених обставин Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив порушення вимог законодавства України на момент проведення торгів (аукціону) та укладення договору від 12.01.2015, які існували при винесенні судом рішення, однак сторонам та учасникам судового провадження не могли бути відомі, і які встановлені судовим рішенням - ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19.
Заявник вважає, що висновки Господарського суду міста Києва в цій справі про відмову у задоволенні позовних вимог спростовуються фактами та обставинами, встановленими в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19, яка набрала законної сили 12.06.2020, що на даний час доведеним є факт недійсності правочину з купівлі-продажу, а оскільки відсутня об`єктивна підстава вважати, що правочин є дійсним, відповідно, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як особа, якій заподіяні збитки, і як учасник судового провадження, заявляє про необхідність перегляду за нововиявленими обставинами Рішення від 16.01.2017.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/19729/16, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відмовлено у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 залишено в силі.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний господарський суд, мотивована тим, що підставою прийняття рішення про відмову у позові в цій справі є недоведеність позивачем належними та допустимими доказами того, що в результаті проведення спірного аукціону та укладання за його наслідками договору купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015 було порушено права та/або законні інтереси позивача, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для застосування певних способів захисту та є підставою для відмови у позові, а тому встановлені ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19 обставини не можуть бути нововиявленими в розумінні положень статті 320 ГПК України, оскільки врахування цих обставин судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято.
Також суди погодилися з висновками Господарського суду міста Києва в рішенні від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 про те, що до господарських договорів, які підпадають під ознаки статті 203 ЦК України слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства; що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання наслідків, які порушували б інтереси держави та суспільства; що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у сторін договору купівлі-продажу майнових прав від 12.01.2015 намірів щодо настання таких наслідків, у той час як наявність у ПАТ "Банк Столиця" суми непогашеного рефінансування перед Національним банком України ніяким чином не вказує на наявність наміру відповідача 1 при укладанні спірного правочину порушити інтереси держави. Водночас ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19 доказів наявності у будь-якої із сторін договору від 12.01.2015 наміру щодо настання відповідних наслідків, що порушували б інтереси держави та суспільства, встановлено не було.
Також судові рішення аргументовані тим, що посилання заявника на те, що висновками ухвали Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19 у встановленому законом порядку доведено факт недійсності спірного договору від 12.01.2015, не беруться до уваги, оскільки в рамках вказаної кримінальної справи питання щодо недійсності означеного господарського договору не розглядалося та не входило до предмета доказування;
Суди також зазначили, що положеннями пункту 2 частини 2 статті 320 ГПК України до підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами віднесено встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт вчинення умисних злочинів, які полягають у наданні завідомо неправильного висновку експерта (стаття 384 КК України), завідомо неправдивих показань свідка (стаття 384 КК України), завідомо неправильного перекладу (стаття 384 КК України), фальшивості письмових, речових чи електронних доказів (статті 358, 366 КК України), що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі, в той час як у даній справі заявник посилається на наявність правових підстав для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 у зв`язку з постановленням Вищим антикорупційним судом України ухвали від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19, якою кримінальне провадження № 52019000000000533 від 27.06.2019 закрито та звільнено обвинуваченого від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, який відповідно до положень КК України може бути вчинено тільки з необережності.
Крім того, у частині факту вчинення певного діяння та його вчинення певною особою висновки Господарського суду міста Києва в рішенні від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16 не суперечать висновкам ухвали Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19, проте в своїй заяві Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить врахувати наслідки такого діяння, якими він вважає заподіяння йому збитків у розмірі 29 060 352,13 грн, у той час як така обставина, як настання негативних наслідків, заподіяння збитків, не визначена законом як преюдиційна, а відтак, підлягає доведенню у загальному порядку, що додатково спростовує відповідні доводи заявника.
Апеляційний господарський суд стосовно посилань скаржника на те, що судом першої інстанції не було враховано майновий інтерес апелянта, оскільки він заявляв про порушення вимог законодавства при проведенні аукціону, зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він заявляв про такі порушення під час розгляду справи № 910/19729/16 у судах першої та апеляційної інстанцій, крім того, апелянт у цьому спорі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у цій справі.
3. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 910/19729/16, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Скаржник стверджує, що судами не взято до уваги, що сам спірний договір купівлі-продажу прав вимоги від 12.01.2015 має ознаки фальшивості, оскільки у кримінальному провадженні доведено факт продажу майнових прав за заниженою вартістю, а в ухвалі Вищого антикорупційного суду України від 04.06.2020 у справі № 991/2995/19 встановлено обставини, які свідчать про порушення з боку продавця - ПАТ "Банк Столиця" норм законодавства. Також заявник вважає, що у зазначеній ухвалі встановлено розмір збитків, завданих державі, що підтверджує порушення відповідних прав.
Безпідставним є посилання суддів на те, що приписи статті 320 ГПК України визначають виключний перелік злочинів, за яких можливе застосування обставин нововиявленості визначених цією нормою, а саме вчинення умисних злочинів за статтями 384, 358, 366 КК України.
Суд апеляційної інстанції не надав відповіді на доводи апеляційної скарги про те, що за наявності чинного рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19729/16, скаржник позбавлений можливості захистити свої права та самостійно звернутися із вимогами про недійсність спірного договору, оскільки з тих самих підстав та предмета справа вже розглянута за його участі.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.2. Згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 №13 до Великої Палати Верховного суду обрано суддю Пількова К.М. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н.О. - головуючий, судді Мачульський Г.М., Случ О. В. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 задоволено заяву судді Случа О.В. про самовідвід. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н.О. - головуючий, судді Мачульський Г.М., Могил С.К.
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
4.3. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.