ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/3053/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
здійснивши розгляд у письмовому провадженні
касаційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020
за скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Коваленко У. Ю.
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт КР"
про стягнення неустойки у сумі 151 585, 01 грн.
У зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному, склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.12.2020, який наявний в матеріалах справи.
Історія та обставини справи
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 позовні вимоги АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", позивач, скаржник) задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт КР" (далі - ТОВ "Акцепт КР") на користь позивача пеню у сумі 22 875,00 грн., штраф у сумі 122 000,01 грн., судовий збір у сумі 2 173,13 грн., в решті позову відмовлено.
16.10.2019 на виконання рішення судом видано наказ.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 змінено, стягнуто з ТОВ "Акцепт КР" на користь АТ "Українська залізниця" пеню у сумі 12 505,00 грн., штраф у сумі 50 000,00 грн., судовий збір у сумі 1 633,15 грн., у решті позову відмовлено.
26.12.2019 на виконання зазначеної постанови судом видано наказ, який ухвалою суду від 09.04.2020 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю.
Ухвалою суду від 21.04.2020 у поворот виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2019 у справі №904/3053/19 стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Акцепт КР" пеню у сумі 10 370,00 грн, штраф у сумі 72000,01 грн, судовий збір у сумі 539,98 грн, про що 21.04.2020 видано наказ.
02.06.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м.Дніпро Репан Я.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62218999 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/3053/19, виданого 21.04.2020.
10.06.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Коваленко У.Ю. для забезпечення реального виконання рішення, відповідно до заяви стягувача, керуючись статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження на загальну суму 91 374,34 грн.
18.06.2020 до господарського суду від позивача надійшла скарга на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю., в якій він просить визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВДВС) Коваленко У.Ю. в частині винесення постанови від 10.06.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 62218999 з виконання наказу суду № 904/3053/19 від 21.04.2020 та скасувати вказану постанову.
Подана скарга обґрунтована порушенням державним виконавцем пункту 3 розділу III Прикінцеві положення" Закону України № 145-IX від 02.10.2019 "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", яким встановлена заборона на вчинення виконавчих дій щодо стягнення грошових коштів, за винятком тих, що передані в заставу. Оскільки грошові кошти боржника в заставі не перебувають, то звернення на них стягнення, на думку боржника, є неправомірним. Тому виконавче провадження підлягає завершенню, а виконавчий документ - поверненню стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 (суддя Колісник І.І.) відмовлено у задоволенні скарги АТ "Українська залізниця" на дії ВДВС щодо винесення постанови від 10.06.2020 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №62218999.
Ухвала про відмову в задоволенні скарги обґрунтована правомірністю дій державного виконавця щодо арешту грошових коштів в межах суми стягнення з метою виконання судового рішення за наказом суду.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г., Дармін М.О., Кощеєв І.М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2020 залишено без змін.
Колегія суддів зазначила про те, що наказом господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2020 у справі № 904/3053/19 зі скаржника стягнуто саме грошові кошти, а тому заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", не поширюється на виконання вищевказаного наказу.
Колегією суддів не встановлено підстав для повернення виконавчого документу, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.
Стислий виклад вимог касаційної скарги
Скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій і передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що:
- 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 №145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації";
- відповідно до пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.10.2019 №145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", який набрав чинності 20.10.2019 (далі - Закон №145-IX) забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами;
- суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували пряму норму Закону №145-IX про заборону вчинення виконавчих дій та неправильно витлумачили зазначену норму Закону №145-IX.
Розгляд клопотань учасників справи
Скаржник у своїй касаційній скарзі просить Суд про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав того, що справа, на його думку, містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Правильне тлумачення судами пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону №145-ІХ, на думку скаржника, має виключну правову проблему.
Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на таке.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право (але не покладає на нього обов`язку) передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Суд звертається до правової позиції, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника, дійшов висновку, що дана справа не містить виключної правової проблеми і передача її на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, правова позиція щодо застосування пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону №145-ІХ міститься у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/12809/19.
Аргументи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
стаття 1291:
- суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання;
- держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку;
- контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Закон України "Про виконавче провадження":
стаття 1:
- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню;
частина перша статті 5:
- примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
стаття 10:
Заходами примусового виконання рішень є:
- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
- інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
частина перша та пункт 1 частини другої статті 18:
- виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії;