ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/1040/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі
за позовом 1) ОСОБА_1,
2) ОСОБА_2,
3) ОСОБА_3,
4) ОСОБА_4
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА"
про скасування наказу, визнання недійсним договору.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА" (далі - ТОВ "ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА"), в якій просили суд:
- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 7251/0/14-18-СГ від 22.10.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення" (далі - спірний наказ);
- визнати недійсним договір оренди землі № 149-ДО від 22.10.2018 (далі - спірний договір) з дати його укладення.
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області і ТОВ "ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА" на користь позивачів судові витрати у СУМІ 16 816,00 грн сплаченого судового збору.
В обґрунтування позову зазначено, що під час прийняття спірного розпорядження та укладення спірного договору порушено національне екологічне законодавство, в результаті чого позивачі позбавлені права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, участь в громадському обговоренні планової діяльності, подачу пропозицій при прийняті рішень. Спірні розпорядження та договір погіршують екологічну ситуацію та природні якості землі, завдають шкоду довкіллю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2020 у справі № 915/1040/20 (суддя Смородінова О. Г.), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 (Головей В. М. - головуючий, судді Колоколов С. І., Разюк Г. П.) відмовлено у відкритті провадження у справі № 915/1040/20 за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА" про скасування наказу, визнання недійсним договору.
Відмовляючи у відкриття провадження, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався положеннями пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України відповідно до положень якої, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Суди зазначили, що спірний наказ прийнятий суб`єктом владних повноважень, водночас має приватноправовий характер, оскільки стосується реалізації речового (відповідного майнового) права конкретної юридичної особи - ТОВ "ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА", з наступним укладанням оспорюваного договору оренди землі. Водночас, оскільки стороною цього спору, а саме позивачами виступають фізичні особи, які не є підприємцями, спір підлягає у цій справі (за суб`єктним складом сторін) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства та віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів.
При цьому, залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд, посилаючись на пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 545/1014/15-ц зазначив, що юрисдикція господарських судів поширюється, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.
Стосовно посилання в апеляційній скарзі на постанову апеляційного суду та ухвалу Верховного Суду у справі №915/1654/19, судова колегія апеляційного господарського суду не прийняла їх до уваги, оскільки відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2020 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 915/1040/20, ОСОБА_1 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Миколаївської області.
Варто зауважити, що у прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі 915/1040/20. Водночас, з матеріалів справи та змісту касаційної скарги убачається, що скаржник не погоджується із ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2020 у справі № 915/1040/20 (про відмову у відкритті провадження), а тому у цьому разі Верховний Суд переглядає у касаційному порядку саме ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 915/1040/20.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами для скасування ухвали та постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статей 4, 20, 45, 175, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Заявник касаційної скарги, зауважує, що спірний договір є правочином, укладеним при здійсненні господарської діяльності. Сторонами правочину є юридичні особи, а тому відповідно до положень частини 1 статті 20 ГПК України спір у цій справі слід розглядати в порядку господарського судочинства.
Крім цього, скаржник наголошує на необґрунтованості посилань суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 545/1014/15-ц, оскільки спірний договір не є договором про забезпечення зобов`язання, а фізичні особи-позивачі не є його сторонами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін.
Позиція Верховного Суду
Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом розгляду є питання наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі № 915/1040/20 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА" про скасування наказу, визнання недійсним договору з підстав того, що зазначена позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (пункт 1 частина 1 статті 175 ГПК України).
Статтею 1 ГПК України встановлено, що ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.
Так, частиною 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;