ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3137/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Ломака В.С.)
від 04.02.2020
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Ломака В.С.)
від 26.05.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.)
від 14.09.2020
та матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Ломака В.С.)
від 26.05.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду (в частині залишення без змін додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020)
(головуючий суддя - Майданевич А.Г.; судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.)
від 14.09.2020
у справі № 910/3137/18
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик"
про стягнення 2 768 441, 64 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Косик С.І., Куць О.В.;
відповідача - Колос Ю.В.;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" з позовом про стягнення 2 768 441, 64 грн, з них: 2 732 733, 65 грн заборгованості за договором, 35 707, 99 грн пені.
1.2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору № 03/258-2013 від 29.04.2013, в редакції додаткової угоди № 8 від 01.12.2015, про надання послуг з організації перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги. Зокрема, позивач вказує на те, що відповідно до п. 3.9. договору позивачем 30.11.2017 було здійснено донарахування неврахованої плати за послуги, що надавалися за періоди з січня по травень 2017 року, внаслідок чого складено Коригування № 11/1 від 30.11.2017, згідно з яким сума донарахувань склала 2 659 794, 11 грн. Крім того, до суми основного боргу позивач додає заборгованість за послуги, що надавалися у грудні 2017 року, що підтверджується актом наданих послуг № 12 від 31.12.2017.
2. Зміст рішень господарських судів
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019, позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 219 035, 24 грн заборгованості; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій були обґрунтовані тим, що акт коригування № 11/1 від 30.11.2017 не може бути належним доказом здійснення донарахування неврахованої плати за надані послуги за період з січня по травень 2017 року на суму 2 513 698, 41 грн, оскільки в ньому зазначено, що це коригування складено відповідно до акта наданих послуг № 10 від 31.10.2017 у зв`язку з уточненням наданих послуг з організації перевезення вантажів, які були надані у жовтні місяці за умовами договору, в той час як позивачем заявлено борг за період з січня по травень 2017 року, тому підстави для стягнення з відповідача коригування провізної плати у зазначеному розмірі, а також нарахованої на цю суму пені, відсутні. Обов`язок відповідача здійснити оплату наданих послуг у грудні 2017 року у сумі 219 035, 24 грн настав 08.02.2018 та відповідно з 09.02.2018 відбулося прострочення грошового зобов`язання, однак позивач здійснив розрахунок пені за період з 01.12.2017 по 16.01.2018, тобто до настання строку оплати цих послуг, тому в цій частині позовних вимог суди відмовили.
2.3. Постановою Верховного Суду від 25.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у цій справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
2.4. При цьому Верховний Суд зазначив, що приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд виходив з того, що акт коригування №11/1 від 30.11.2017 не може бути належним доказом здійснення донарахування неврахованої плати за надані послуги за період з січня по травень 2017 року на суму 2 513 698, 41 грн, оскільки складений до акта наданих послуг № 10 від 31.10.2017 за період з 01 по 31.10.2017. В той же час, зазначивши, що цей акт підписаний, суди залишили поза увагою та не перевірили доводи відповідача, який заперечував підписання та погодження зазначеного акта товариством.
Крім того, суди не з`ясували, чи містить договір, укладений сторонами у справі, права/обов`язки товариства підписувати та надавати зауваження до акта коригування; який порядок визначений сторонами договору щодо оформлення акта коригування; чи визначено договором наслідки непідписання або ненадання заперечень стороною до акта коригування, складеного та наданого іншою стороною; чи є такий акт підставою для здійснення розрахунків та за яких умов.
Отже, суди не дослідили договір, не з`ясували характер та зміст правовідносин, що виникли з його умов між сторонами у справі.
Суди попередніх інстанцій не перевірили та не надали оцінки доводам Залізниці щодо того, що надання послуг на суму 2 768 441, 64 грн підтверджується не тільки актом коригування № 11/1 від 30.11.2017, а й перш за все відповідними накладними, які містяться в матеріалах справи, та які судами першої та апеляційної інстанцій не досліджені та оцінка яким не надавалась.
Також місцевий та апеляційний господарські суди не перевірили доводи відповідача про наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження здійснення оплати послуг в сумі 219 035, 24 грн на підставі акта наданих послуг № 12 від 31.12.2017 за період з 01 по 31 грудня 2017 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків за договором станом на 30.09.2018, який судами не досліджений та не перевірений.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог не висловився з приводу наявної в матеріалах справи заяви Товариства про застосування строку позовної давності. На зазначене порушення не звернув увагу і апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду в апеляційному порядку.
2.5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020, відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" про стягнення 2 768 441, 64 грн.
2.6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості коригування провізної плати у сумі 2 513 698, 41 грн, суд вказав, що позивач безпідставно в односторонньому порядку здійснив донарахування вартості наданих послуг за перевезення вагонів в транзитному сполученні та застосовував норми Тарифної політики залізниць держав-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частини стягнення заборгованості за надані послуги у грудні 2017 в сумі 219 035, 24 грн, суд дійшов висновку, що вказана заборгованість була сплачена відповідачем у повному обсязі. Крім того, суд вказав, що позивач безпідставно здійснював зарахування коштів не в рахунок оплати наданих у грудні 2017 року послуг, а в рахунок оплати здійсненого позивачем коригування № 11/1 від 30.11.2017 та нарахованої пені.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд вказав, що позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.
2.7. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 276 844, 16 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Додаткове рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 228 823, 88 грн не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом і його помічником обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для позивача, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів відповідача складає 276 844, 16 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.
3.2. Підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 скаржник визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права - пункту 3.2 Тарифної політики залізниць держав-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні на 2017 рік до перевезень, здійснених у межах України згідно із накладними, оформленими у внутрішньому сполученні.
Посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції, дійшли безпідставного висновку, що між сторонами укладено договір перевезення, в той час, як між сторонами укладено договір транспортного експедирування. Суди попередніх інстанцій не дослідили надані позивачем докази: коригування №004/1 від 30.04.2017, коригування №004/2 від 30.04.2017, та дійшли необґрунтованого висновку, що ці докази не підтверджують правомірність донарахування плати відповідачу за послугами, наданими в спірний період з січня по травень 2017 року на суму 2 513 698, 41 грн. Також суди дійшли неправильного висновку, що внутрішнє зобов`язання № ПР/М-11717/НЮп/017-2011/38 є внутрішнім документом позивача, укладеним між його внутрішніми підрозділами, у зв`язку з чим не може встановлювати підстави для донарахування грошових зобов`язань для відповідача.
3.3. Підставою касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норми права про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, викладені у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18. Суди попередніх інстанцій за наявності заперечень позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу дійшли помилкового висновку, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному випадку є сума 276 844, 16 грн, адже зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Вважає, що судами допущено порушення статей 73,74,76,77 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів, наданих відповідачем.
3.4. Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 в частині залишення без змін додаткового рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" також подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким заяву товариства про розподіл судових витрат задовольнити повністю.
3.5. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (щодо застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо неспівмірності розміру судових витрат на послуги у вигляді аналізу судової практики та підготовки до судових засідань); у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 (щодо застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо кількості часу, витраченого на участь у судових засіданнях); у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №922/619/18, від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18 (щодо застосування частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо зменшення розміру судових витрат). Також скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено положення Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності розміру судових витрат у частині комунікації з клієнтом та інформування останнього щодо статусу справи, не застосовано статтю 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статтю 26 Правил адвокатської етики.
Також підставою для касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що відсутні правові позиції Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення співмірності розміру судових витрат на послуги помічника адвоката; а також щодо питання застосування статті 26 Правил адвокатської етики, яка свідчить про те, що інформування клієнта щодо стану справи є невід`ємним обов`язком адвоката у відносинах щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення по суті позовних вимог залишити без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик", як замовником, 29.04.2013 укладено договір (з урахуванням додаткової угоди № 8 від 01.12.2015), предметом якого є організація перевезення вантажів залізничним транспортом та проведення замовником розрахунків із виконавцем за надані нею послуги з перевезення вантажів у вагонах, які в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів не мають ознаки "УТЛЦ" (далі - вагонах), порожніх вагонів, а також інші послуги, пов`язані з зазначеними перевезеннями по території України.
Відповідно до пункту 2.2.1 договору замовник зобов`язався здійснювати попередню оплату тарифу та додаткових послуг наданих йому, згідно з умовами цього договору, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів, калькуляцій регіональних філій ПАТ "Укрзалізниця" з надання послуг замовнику за вільними тарифами.
Згідно з пунктом 2.2.2 договору замовник зобов`язався здійснювати попередню оплату за послуги, пов`язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені ним, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 (трьох) діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання виконавця № НОМЕР_1 у ТВБВ № 10026/01 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, код за ЄДРПОУ №40123465 та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок виконавця.
Відповідно до пункту 2.2.4 договору замовник зобов`язався проводити оплату за надані послуги, пов`язані з організацією перевезень вантажів, та інші послуги, пов`язані з перевезеннями вантажів, які замовлені ним, відповідно до розділу 3 договору.
Згідно з пунктом 3.7 договору виконавець надає замовнику не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, акти наданих послуг та виписки з особового рахунку за звітний місяць. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на оплату послуг, наданих виконавцем. При цьому у виписці відображаються дати створення і розміри заборгованості та пені.
Відповідно до пункту 3.8 договору акти наданих послуг та виписки з особового рахунку оформлюються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акта наданих послуг зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт наданих послуг або підписати акт наданих послуг з зауваженнями. У випадку підписання акта наданих послуг з зауваженнями між замовником та виконавцем здійснюється перевірка наданих послуг та за результатами перевірки проводиться коригування, яке відображається в наступних актах. У випадку, якщо акт наданих послуг не підписаний замовником протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня їх складання без письмового обґрунтування - акт наданих послуг вважається затвердженим обома сторонами.
Відповідно до пункту 3.9 договору наявність підписаного акта наданих послуг не позбавляє виконавця права здійснити донарахування неврахованої плати за надані послуги за минулі періоди.
Згідно з пунктом 4.4 договору у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, замовник сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості, але не більше шести місяців від дня виникнення заборгованості. Моментом виникнення заборгованості у замовника є дата фактичного надання виконавцем послуг за цим договором за умовами відсутності грошових коштів на особовому рахунку замовника. Із сум грошових коштів, перерахованих замовником для виконання грошового зобов`язання за цим договором, виконавцем у першу чергу погашається пеня, у другу чергу - основна сума боргу, а залишок коштів зараховується як попередня оплата. Сторони домовились, що стягнення пені здійснюється в межах загального строку позовної давності, встановленого для стягнення заборгованості за надані послуги.
Відповідно до пункту 9.1 договір набирає чинності з дати підписання та діє до 29.02.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.
На виконання договору Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" послуги з організації перевезення вантажів, а саме: в період з січня по травень 2017 року відбулося перевезення у вагонах з номерами, перелік яких наведений судами, що підтверджується актами наданих послуг №001 за період з 1 по 31 січня 2017 року від 31.01.2017, № 002 за період з 1 по 28 лютого 2017 року від 28.02.2017, № 003 за період з 1 по 31 березня 2017 року від 31.03.2017, № 004 за період з 1 по 30 квітня 2017 року від 30.04.2017, № 5 за період з 1 по 31 травня 2017 року від 31.05.2017, які підписані представниками сторін. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" ці акти підписані з розбіжностями.
Також на виконання умов договору Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" послуги з організації перевезення вантажів у грудні 2017 року, про що складено акт наданих послуг №12 за період з 1 по 31 грудня 2017 року від 31.12.2017 на суму 219 035, 24 грн, який підписаний сторонами.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" претензію № ЦТЛ-22/616 від 01.12.2017, відповідно до якої просило перерахувати кошти у сумі 2 659 794, 11 грн у семиденний строк з дати отримання претензії. Вказану претензію Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" отримало 12.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" претензію №ЦТЛ-22/28 від 31.01.2018, відповідно до якої просило погасити заборгованість у сумі 219 035, 24 грн за надані послуги у період з 01.12.2017 по 17.01.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 9152 від 02.02.2018.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Підставою касаційного оскарження судових рішень по суті спору Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 3.2 Тарифної політики залізниць держав-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні на 2017 рік до перевезень, здійснених у межах України згідно із накладними, оформленими у внутрішньому сполученні.
5.3. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
5.4. Суди попередніх інстанцій встановили, що здійснюючи коригування наданих послуг №11/1 від 30.11.2017 до акту наданих послуг № 10 від 31.10.2017, позивач застосував п. 3.2 Тарифної політики залізниць-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні. В обґрунтування застосування вказаного пункту скаржник зазначив, що відповідач складав перевізні документи на відправлення вагону "під навантаження" з прикордонних або припортових станцій на станцію України завідомо без мети вчинення відповідної операції. Зокрема, перед оформленням експортних накладних (згідно із СМГС), відповідачем були ще оформлені накладні на перевезення вантажу у внутрішньому сполученні. Згідно з додатком 3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 зі змінами, графу "20" накладної, оформленої у внутрішньому сполученні, заповнює відправник, і на підставі даних, внесених у графу "20" накладної, нараховується тариф на перевезення на підставі Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язаних з ним послуг або тарифної політики залізниць держав-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні. На думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" відображало в накладних дані, що не відповідали дійсній меті перевезення, а саме, у графі "15" накладної СМГС "найменування вантажу" не зазначено, що вантаж - вагон на власних осях, є "після вивантаження транзитного вантажу", що призвело до застосування меншого тарифу. У графі "20" накладної, що оформлюється у внутрішньому сполученні, відправник повинен був зазначити, що направляється вантаж - вагони на власних осях "після вивантаження транзитного вантажу". В той же час, працівник станції позбавлений можливості перевірити достовірність відмітки, передбаченої пунктом 14.7 розділу ІІ Збірника тарифу, фактичній меті направлення порожнього вагону. Отже, графа 48 накладної СМГС була заповнена на підставі даних, заповнених відповідачем, які не відповідали меті навантаження вагонів вантажем.
5.5. Умовою застосування п. 3.2 Тарифної політики залізниць-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні є встановлення факту перевезення транзитного вантажу.
Закон України "Про транзит вантажів" визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України.
Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закон України "Про транзит вантажів" транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.
Згідно з частиною 3 статті 7 Митного кодексу України засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 1 статті 70 Митного кодексу України передбачено, що з метою застосування законодавства України з питань митної справи запроваджуються, зокрема, такі митні режими: імпорт (випуск для вільного обігу); експорт (остаточне вивезення); транзит.
Відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з частиною 3 статті 94 Митного кодексу України для декларування товарів, що не є підакцизними, замість митної декларації залежно від виду транспорту може використовуватися накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжка МДП (Carnet TIR).
Статтею 6 Закону України "Про транзит вантажів" також передбачено, що транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). У разі транзиту вантажів залізничним транспортом до митних органів на дільницях, на які поширюється сфера застосування Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), подається накладна ЦІМ (СІМ). У разі транзиту вантажів залізничним транспортом на інших дільницях до митних органів подається накладна УМВС (СМГС) або накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), що містить відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Разом з тим у частині 2 статті 2 Закону України "Про транзит вантажів" передбачено, що цей Закон не поширюється на транзит пошти, багажу, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин, небезпечних відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів, переміщення товарів з використанням трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.
Пунктом 27 розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 врегульовано стягнення плати за перевезення вантажів у міжнародному сполученні.
Так, підпунктом 27.1 розділу ІІ Збірника тарифів передбачено, що плата за перевезення вантажів у міжнародному залізничному сполученні визначається відповідно до загальних правил цього Збірника за тарифом того вагона або кожного з тих вагонів, у яких вантаж перевозиться:
експортний - від станції відправлення залізниць України до вихідної прикордонної (припортової) станції (державного кордону);
імпортний - від вхідної прикордонної (припортової) станції (державного кордону) до станції призначення залізниць України.
Підпункт 27.2 Збірника тарифів встановлює випадки, до яких не застосовуються його правила, зокрема до транзитних вантажів, які перевантажуються у зоні митного контролю.
5.6. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не довів факт перевезення вагонів у транзитному сполученні.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" оплату тарифів за перевезення в експортно-імпортному сполученні було здійснено із застосуванням Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, що підтверджується накладними та підписаними актами наданих послуг за період з січня по травень 2017.
При цьому позивачем було прийнято відповідні, заповнені відправниками транспортні накладні до перевезення, що підтверджують перевезення в експортно-імпортному сполученні (підтвердженням є штемпелі відповідних станцій на накладних).