ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/1020/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 (судді Головей В.М., Колоколов С.І., Разюк Г.П.) та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2020 (суддя Адаховська В.С.) у справі № 915/1020/20
за позовом: 1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_2 ;
3) ОСОБА_3 ;
4) ОСОБА_4
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-АЛЬФА"
про скасування наказу та визнання договору оренди недійсним,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-АЛЬФА" (далі - відповідач 2), в якому просили:
- скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 7251/0/14-18-СГ від 22.10.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення";
- визнати недійсним договір оренди землі № 148-ДО від 22.10.2018 з дати його укладання.
Як на підставу свої вимог фізичні особи посилались на те, що оспорюваними наказом та договором відповідачі порушили вимоги національного екологічного законодавства, в результаті чого позбавили права позивачів на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а також на участь в громадському обговоренні планованої діяльності, подачу пропозицій та їх врахування при прийнятті рішень.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2020 відмовлено у відкритті провадження у даній справі, на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), з огляду на те, що заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За висновками суду оскільки позивачі у справі не є суб`єктами господарювання, з огляду на зміст статей 4, 20 ГПК України, подана позовна заява в зазначеному суб`єктному складі не підлягає розгляду у господарських судах України.
При цьому, на виконання вимог частини 6 статті 175 ГПК України суд роз`яснив, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного та цивільного судочинства.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 залишено без змін вказану ухвалу місцевого суду, однак зазначено, що даний спір з огляду на суб`єктний склад підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Не погоджуючись з висновками судів обох інстанцій, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, стверджує, що оскільки оспорюваний позивачами договір укладено між юридичними особами, спір у даній справі має вирішуватись за правилами господарського судочинства.
Дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, висновки судів про те, що спір у даній справі не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, - правильними, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 зазначено, що "з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту."
Як встановлено судами обох інстанцій, позивачі звернулись до господарського суду з позовом про визнання недійсним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру, "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення", а також про визнання укладеного на його підставі договору оренди недійсним.