ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/286/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду Київської області (суддя Т.П. Карпечкін) від 07.04.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Є.Ю. Пономаренко, судді: М.А. Руденко, М.А. Дідиченко) від 10.09.2020
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Військової частини А0704
про стягнення 100 720 грн 00 коп.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 11.01.2020 Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Військової частини А0704 (далі - Відповідач) 100 720 грн 00 коп. сплаченого Позивачем відшкодування, витрат на встановлення суми збитків та збір документів, з покладенням на Відповідача судових витрат за розгляд цієї справи.
1.2. Позовна заява мотивована правом Позивача щодо зворотної вимоги до Відповідача як володільця автомобіля, за участі якого та з вини водія якого сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) з наслідками у вигляді механічних пошкоджень автомобілів-учасників ДТП, щодо сплаченої Позивачем потерпілій особі - учаснику ДТП, суми відшкодування, а також щодо суми понесених Позивачем витрат за послуги аварійного комісара (експерта) з визначення причин та обставин ДТП та з встановлення розміру заподіяних у ДТП збитків.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 07.04.2020 Господарський суд Київської області постановив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020) про часткове задоволення позовних вимог: стягнення з Відповідача на користь Позивача 80 000 грн 00 коп. страхового відшкодування, 720 грн 00 коп. витрат на послуги аварійного комісара та покладення на Відповідача витрат зі сплати судового збору у відповідній частині; а також про відмову в решті позовних вимог - щодо стягнення 20 000 грн 00 коп. страхового відшкодування.
2.2. Рішення судів про часткове задоволення вимог щодо стягнення суми страхового відшкодування мотивовані обґрунтованістю та доведенням доказами у справі підстав для регресних вимог Позивача до Відповідача щодо стягнення суми витрат Позивача на оплату послуг аварійного комісара та здійсненої Позивачем виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну у ДТП за встановленої рішенням суду вини водія Відповідача. Відмова у стягнення 20 000 грн 00 коп. відшкодування мотивована відсутністю у Позивача підстав для здійснення потерпілій у ДТП особі відшкодування з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 20 000 грн 00 коп., оскільки виплата Позивачем відшкодування з урахуванням цієї суми ПДВ у спірних правовідносинах не передбачена та суперечить вимогам закону.
3. Встановлені судами обставини
3.1 Згідно з довідкою Управління патрульної поліції в м. Києві про ДТП від 27.12.2017 № 3018002352114648 27.12.2017 в м. Києві за адресою: проспект Голосіївський, 104 відбулась ДТП за участі автомобіля "УАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "RENAULT" державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 .
Згідно з додатком у до цієї довідки про ДТП від 27.12.2017 - Схеми місця ДТП, складеного інспектором УПП в м. Києві, автомобіль марки "УАЗ" державний номерний знак НОМЕР_1 належить Відповідачу.
Автомобіль "УАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, належить Відповідачу.
3.2 Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.03.2018 у справі №752/659/18 (провадження №3/752/1311/18) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з наявним у справі дорожнім листом Відповідача № 4787 ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП був працівником Відповідача (солдатом), що не заперечується Відповідачем.
3.3 Цивільно-правова відповідальність потерпілого у ДТП автомобіля станом на момент ДТП була застрахована в ПрАТ "СК "ВУСО" за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3378207.
За відомостями централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, на дату ДТП автомобіль марки "УАЗ" державний номерний знак НОМЕР_1 не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
3.4 28.12.2017 власник автомобіля "RENAULT" державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_2 (потерпіла особа) звернувся до Позивача з повідомленням про ДТП.
Згідно зі звітом № 180103-1055529 від 30.01.2018 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Масина С.А., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, автомобіля автомобіля "RENAULT" державний номерний знак НОМЕР_2, складає 115 052 грн 91 коп., включаючи ПДВ.
3.5 28.03.2018 ОСОБА_2 звернувся до Позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Позивач склав довідку № 1 від 22.06.2018 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих на суму 100 000 грн 00 коп. та 10.07.2018 видав наказ № 6652 про виплату ОСОБА_2 100 000 грн. 00 коп. (в межах ліміту відповідальності, зазначеного у полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3378207 потерпілої особи).
На підставі наказу №6652 від 10.07.2018 Позивач платіжним дорученням №909978 від 11.07.2018здійснив виплату ОСОБА_2 в сумі 100 000 грн. 00 коп. за шкоду, заподіяну в результаті ДТП що відбулась 27.12.2017.
3.6 Актом надання послуг № 402 на суму 720 грн. 00 коп., рахунком на оплату № 402 на суму 720 грн. 00 коп., та платіжним дорученням № 902915 від 21.03.2018 на суму 720 грн. 00 коп., підтверджується факт понесення Позивачем витрат на оплату наданих аварійним комісаром послуг.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 28.09.2020 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2020, та ухвалити нове рішення - про задоволення позову у повному обсязі: стягнення з Відповідача на користь Позивача 100 720 грн 00 коп. сплаченого Позивачем відшкодування, витрат на встановлення суми збитків та на збір документів, з покладенням також на Відповідача судових витрат за розгляд цієї справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Суди, відмовивши частково у позові на спірну суму в 20 000 грн 00 коп., як на суму ПДВ, не здійснивши належне дослідження доказів у справі, зокрема звіту № 180103-1055529 від 30.01.2018 про оцінку вартості (розміру) збитків, дійшли неправильного висновку щодо врахування Позивачем суми ПДВ у складі заявленої до стягнення з Відповідача на праві регресу суми страхового відшкодування.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1 Аргументи Позивача у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо умов та меж відшкодування Моторно (транспортним) страховим бюро України потерпілій особі шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність
7.1 За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
7.2 Згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому третьою особою, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
7.3 Водночас, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому третьою особою, а не особою, яка завдала шкоди, може бути обмежений у передбачених законом випадках та порядку.
Так, до сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).
Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).
Разом з тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.
У цих висновках, Суд відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України звертається до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 911/2589/17, від 20.04.2018 у справі № 910/7200/17 та від 06.07.2018 у справі 924/675/17.
7.4 Щодо порядку виплати страхової суми за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, Суд, звертаючись до окремих положень Закону, яким унормовано вирішення питань, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, зазначає про таке.
За загальним правилом, відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону, страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.