Постанова
Іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 361/1122/17
провадження № 61-707св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року в складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що 14 грудня 2016 року позивач звернувся до
ФОП ОСОБА_2 з питань проведення заміни розпилювачів у форсунках паливного насосу високого тиску та регулювання тиску в них. За усною домовленістю між позивачем та відповідачем вартість таких робіт повинна скласти 320,00 грн.
Звертав увагу на те, що в подальшому позивач приніс до ремонтного цеху відповідача належний йому паливний насос високого тиску, який знаходився у придатному для використання стані, для проведення його діагностики на дизельному стенді, вартість таких робіт ними визначено у розмірі 350,00 грн. У присутності позивача відповідач жодних нарядів-замовлень на виконання ремонтних робіт не складав, про наявні дефекти деталей та несправність насосу не вказував.
Стверджував, що 03 січня 2017 року ФОП ОСОБА_2 повідомив позивачу, що він розібрав насос на частини, порушивши тим самим домовленість щодо його стендового обстеження.
Вважав, що при наданні ремонтних послуг відповідач грубо порушив норми Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: вчинив дії щодо його обладнання, які не були обумовлені, не склав акта обстеження дефектного стану обладнання, на о вимогу позивача не надав документів з підтвердженням того, що відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності, а також вчинив погрози щодо можливого продажу належного позивачу майна.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд встановити факт порушення прав споживача ОСОБА_1 з боку ФОП ОСОБА_2 при наданні ним ремонтних послуг та при роздрібній торгівлі запчастинами, що полягають у наступному: відмова поставити на стенд форсунки та перевірити замовнику, продіагностувати на стенді насос високого тиску; відмова надати для огляду та обміру плунжерні пари, упаковку на них, гарантійний талон з заводу виготовлювача, чеки як саме відповідач їх придбав; відмова поставити підпис та скріпити акт здачі виконаних робіт печаткою ФОП ОСОБА_2 щодо ремонту форсунок; відмова скласти та посвідчити печаткою суб`єкта підприємницької діяльності відповідь на заяву позивача
від 17 січня 2017 року щодо інформації про плунжерні пари; не попередження споживача і неотримання дозволу на розбирання паливного насосу з витягуванням плунжерних пар. Також, позивач просив визнати протиправним вимагання зі споживача ФОП ОСОБА_2 за зберігання насосу та форсунок грошові кошти в розмірі 5,00 грн за кожну добу; визнати протиправними дії відповідача з утримання паливного насосу та чотирьох форсунок; визнати протиправними дії відповідача щодо розбирання паливного насосу без підпису споживача, попередньої діагностики на стенді за участю сторін та без складання дефективного акта; визнати протиправним не складання іншого заказ-наряду від 05 (07) грудня 2016 року про ремонт форсунок з встановленням розпилювачів, з регулюванням на тиск 160 КГ/ СМ . Крім того, позивач просив зобов`язати ФОП ОСОБА_2 вчинити наступні дії: скласти заказ-наряд на ремонт форсунок від 05 (07) грудня 2016 року; розібрати паливний насос та вилучити з нього плунжерні пари, які не містять дати виготовлення; надати квитанцію про ремонтні послуги (ремонт форсунок) на суму 320,00 грн, а також та окрему квитанцію за продаж запасної частини від насосу на суму 87,00 грн; перевірити на стенді форсунки, передати паливний насос високого тиску з чотирма плунжерними парами, форсунки та допоміжні деталі позивачу; стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
У травні 2017 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за виконану роботу.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що на підставі усного договору підряду оформлено заказ-наряд від 14 грудня 2016 року, згідно з яким
ФОП ОСОБА_2 виконані своєчасно та у повному обсязі роботи з ремонту, належного ОСОБА_1 дизельного обладнання, вартість яких становить
2 760,00 грн.
Вказував на те, що ФОП ОСОБА_2, як виконавець роботи з ремонту дизельного обладнання, свої зобов`язання виконав своєчасно, якісно та у повному обсязі, але замовник після огляду виконаних робіт почав необґрунтовано ухилятись від прийняття виконаних робіт, тобто свої зобов`язання перед виконавцем не виконав, виконані роботи не прийняв, обумовлену суму, зазначену в заказі-наряді, виконавцю не сплатив.
Посилаючись на викладене, ФОП ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за усним договором підряду в розмірі 2 760,00 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня
2019 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано
ФОП ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 електростанцію АД-10, марка дизеля: 4Ч 8,5 х 11 (5Д4), марка ТНВД: Н 40865, клеймо ТНВД: 1674, в стані, наданому до ремонтного цеху. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічного позову
ФОП ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за первісним позовом не надав позивачу квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору, а також необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також не повідомив позивача на його прохання інші відомості, що стосуються договору. З огляду на викладене, з урахуванням відсутності домовленості між сторонами та не погодження істотних умов щодо ремонту дизельного обладнання, а також оплати за ремонт, суд першої інстанції зробив висновок про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року апеляційні скарги ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року залишено без змін.
Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, оскільки та обставина, що договір побутового підряду між сторонами фактично не укладався, позбавляє останнього права на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживача".
Апеляційний суд також вважав правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову, оскільки між сторонами не було укладено договору підряду, відповідно у ФОП ОСОБА_2 не виникло будь-яких зобов`язань за цим договором, а тому його вимоги про стягнення оплати за виконану роботу є безпідставними та необґрунтованими.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року представник ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову. Також в касаційній скарзі заявник просить письмово повідомити сторони про дату та час розгляду касаційної скарги.
Зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального права, вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав ФОП ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 електростанцію АД-10, марка дизеля: 4Ч 8,5 х 11 (5Д4), марка ТНВД: Н 40865, клеймо ТНВД: 1674, в стані, наданому до ремонтного цеху. Проте, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача за первісним позовом передати замовнику паливний насос високого тиску, чотири форсунки з чотирма розпалювачами.
Вважає, що, вийшовши за межі позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції ухвалив рішення, яким зобов`язав відповідача за первісним позовом передати майно ОСОБА_1, яке не було ним передано замовнику.
Відзиву на касаційну скаргу представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від інших учасників справи до Верховного суду не надходило.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що судові рішення оскаржуються в частині часткового задоволення первісного позову, в іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому не переглядаються судом касаційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У січні 2020 рокукасаційну скаргу представника ФОП ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 передано судді-доповідачу Сердюку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року, витребувано матеріали цивільної справи та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2020 року матеріали справи № 361/1122/17 надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області
від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.