Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 635/10632/14-ц
провадження № 61-8713св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Наталія Петрівна, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко Олег Володимирович, служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В., від 27 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н. П., приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О. В., служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод в користуванні власністю.
В обґрунтування позову вказав, що 19 лютого 2009 року придбав у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . У подальшому, оскільки відповідач не виконувала вимоги цього договору купівлі-продажу в частині звільнення спірного житлового приміщення, він звернувся з позовом до суду про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення, який був задоволений рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2014 року.
Однак, при примусовому виконанні зазначеного судового рішення у жовтні 2014 року йому стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу спірної квартири.
Крім того, за нотаріально посвідченим договором дарування від 21 жовтня 2014 року остання відчужила спірну квартиру ОСОБА_5, а та у свою чергу - ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24 грудня 2014 року.
Вважаючи зазначені правочини такими, що укладені з порушенням норм закону, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н. П. 18 серпня 2011 року за реєстровим № 2841; визнати недійсним договір дарування спірної квартири, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В. 21 жовтня 2014 року за реєстровим № 1485; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В. 24 грудня 2014 року за реєстровим № 1854; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на спірну квартиру, проведену 24 грудня 2014 року, та поновити державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 і витребувати це нерухоме майно на його користь з чужого незаконного володіння відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ; усунути йому перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом виселення відповідачів та звільнити квартиру від їх речей із одночасним вселенням до цієї квартири ОСОБА_1 ; стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.
У квітні 2016 року ОСОБА_4 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н. П., приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О. В., про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на нерухоме майно, в якому просила визнати її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на зазначену квартиру.
В обґрунтування позову вказала, що вона у законний спосіб набула право власності на спірну квартиру, не знала про обставини відчуження цієї квартири попередніми власниками, а тому є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Справа судами розглядалась неодноразово.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 березня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року вказані судові рішення були скасовані, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області у складі судді Панас Н. Л. від 29 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано ОСОБА_4 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2014 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В., за реєстровим № 1854.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 77,2 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надано безспірних доказів на підтвердження тієї обставини, що на момент укладання договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2011 року, ОСОБА_2 не була власником спірної квартири і не мала права на її продаж, а також того, що ОСОБА_8 при укладенні договору купівлі-продажу вказаної квартири зі ОСОБА_5 діяла умисно чи з грубої необережності.
На момент укладення кожного з оскаржуваних правочинів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містились відомості про кожного з відповідачів, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, як про власників спірної квартири.
Позивач не надав належних доказів, зокрема відповідного вироку суду, які б свідчили, що судове рішення від 05 квітня 2011 року, ухвалене за наслідком розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності, є сфальшованим.
Крім того, досліджена судом сукупність доказів свідчить про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_4 добросовісним набувачем спірної квартири та визнання за нею права власності на це майно.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н. П. 18 серпня 2011 року за реєстровим № 2841.
Витребувано у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, та повернуто цю квартиру у власність ОСОБА_1, скасовано державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_4 .
Вирішено усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом вселення його до цієї квартири.
В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовано рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2018 року в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_4 .
В решті рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки судове рішення, на підставі якого ОСОБА_2 набула у власність спірну квартиру, не ухвалювалось судом, тому на час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу вказаної квартири від 18 серпня 2011 року ОСОБА_2 не була власником цього нерухомого майна, а отже і не мала права ним розпоряджатися.
Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника ОСОБА_1 не з його волі іншим шляхом та було відчужене третій особі, тому наявні правові підстави, передбачені частиною першою статті 388 ЦК України, для витребування цього майна у добросовісних набувачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_6, та повернення його власникові.
У зв`язку із тим, що спірна квартира придбана не за рахунок отриманих у позику коштів, тому відсутні правові підстави, передбачені статтею 109 ЖК УРСР, для виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 із вказаного житла. Натомість, враховуючи, що останні заперечують право позивача на спірне житло, його порушене право підлягає захисту шляхом його вселення у вказану квартиру.
Оскільки позивач лише під час примусового виконання судового рішення про усунення йому перешкод у користуванні спірною квартирою у жовтні 2014 року дізнався про порушення свого права ОСОБА_2 і звернувся до суду у листопаді цього ж року, тому заява ОСОБА_4 про застосування наслідків спливу строку позовної давності є безпідставною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми статті 388 ЦК України на підставі висновків, що не відповідають обставинам справи. На момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу від 18 серпня 2011 року ОСОБА_2 була власником спірного нерухомого майна, а отже мала право ним розпоряджатися. Надані позивачем докази того, що судове рішення від 05 квітня 2011 року, ухвалене за наслідком розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності, є сфальшованим, не є належними. ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом поза межами позовної давності.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі., а ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року призначено справу до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстровим № 787, за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з умовами пункту 19 договору ОСОБА_2 зобов`язалась знятися з реєстраційного обліку в зазначеній квартирі та звільнити її до 19 квітня 2009 року, передавши ОСОБА_1 ключі від квартири.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2014 року скасоване заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням і усунення перешкод в користуванні власністю та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, усунено йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення зі спірної квартири ОСОБА_2 .
Під час виконання зазначеного рішення суду старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області Дерябіним І. В. 03 жовтня 2014 року був складений акт про те, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, яка і мешкає в зазначеній квартирі.
Згідно з копією договору купівлі-продажу, посвідченого 18 серпня 2011 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н. П. за реєстровим № 2841, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 придбала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У пункті 1.2 договору зазначено, що нерухоме майно, яке відчужується, належить продавцю, ОСОБА_2, на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2011 року, справа № 2-2680/11, зареєстрованого в КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" 15 серпня 2011 року, витяг про державну реєстрацію прав № 30970714, реєстраційний номер: 23424534, номер запису: 343/129, в книзі: 25.
Як вбачається з копії заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2011 року по справі №2-2680/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності, позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений 19 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з копією рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 квітня 2011 року по справі № 2-2723 по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені у повному обсязі і за нею було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в цілому.
Відповідно до копії заяви ОСОБА_2 на ім`я приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н. П., ОСОБА_2 повідомила нотаріуса та ОСОБА_3 про те, що квартира АДРЕСА_1 є її особистою власністю і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на це нерухоме майно, немає.
Як вбачається з копії витягу за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав № 81756105 від 24 грудня 2014 року, 21 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В. за реєстровим № 1485 був посвідчений договір дарування квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 .
Згідно із копією договору купівлі-продажу, посвідченого 24 грудня 2014 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В. за реєстровим № 1854, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 придбала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії довідки ТОВ "Мобількомунсервіс" № 161 від 01 березня 2016 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та мешкають: ОСОБА_4, її дочка ОСОБА_10 та син ОСОБА_10 .
Як вбачається з копії листа Харківського районного суду Харківської області №5/146/2016 від 24 березня 2016 року на ім`я ОСОБА_1, згідно з відомостями алфавітних покажчиків цивільних справ за 2008-2010 роки та перевірки відомостей АСДС КП "Д-3" з 2011 року, цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності зареєстрованою та розглянутою не значиться.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності було відмовлено з тих підстав, що відсутній предмет розгляду, а саме - заочне рішення суду від 05 квітня 2011 року.
Крім того, суд постановив окрему ухвалу щодо фальсифікації судового рішення, якою вирішив направити начальникові Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області відомості, які стали відомі суду під час розгляду справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2011 року, для внесення до ЄДРД вказаних відомостей та проведення з цього приводу відповідної перевірки.
Згідно із даними автоматизованої системи документообігу суду КП "Д-3" за єдиним унікальним номером 2034/2-2680 зареєстрована цивільна справа за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про позбавлення батьківських прав. У зв`язку з відсутністю в провадженні Харківського районного суду Харківської області цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності, 16 березня 2016 року ОСОБА_1 листом було повернуто апеляційну скаргу на рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2011 року у справі № 2-2680.