Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 463/1744/18
провадження № 61-6021св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління акціонерного товариства "Ощадбанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі -
АТ "Державний ощадний банк України") в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк", третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди.
Позов мотивовано тим, що вироком Личаківського районного суду
м. Львова від 09 березня 2017 року, залишеним у цій частині без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті
366 КК України за фактом незаконного заволодіння належними
ОСОБА_1 грошовими коштами на загальну суму 22 500,00 євро шляхом укладення депозитного договору № НОМЕР_1 на вклад "Депозитний" від 05 червня 2013 року. Цивільний позов нею про відшкодування заподіяної злочином шкоди в кримінальному провадженні не заявлявся.
У зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 на момент вчинення злочину у трудових відносинах з АТ "Державний ощадний банк України",
ОСОБА_1 просила суд стягнути заподіяну ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 22 500,00 євро з АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" на свою користь у порядку частини першої статті 1172 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт заподіяння майнової шкоди позивачу внаслідок вчинення злочину ОСОБА_2 встановлено судом у кримінальному провадженні та не підлягає доказуванню в ході розгляду цієї цивільної справи. Як встановлено судом з матеріалів позовної заяви, що підтвердив в своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні представник позивача, позивач, звертаючись до суду з цим позовом про відшкодування юридичною особою заподіяної шкоди в порядку вимог статті 1172 ЦК України, тобто шкоди завданої працівником, фактично просить стягнути з банку розмір вкладу, внесеного позивачем по договорах банківського владу.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року у справі № 461/5712/14-ц, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління
ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 26 000,00 грн за договором банківського вкладу, 1 826,27 грн відсотків по вкладу та 98,30 грн три відсотки річних. З представлених представником відповідача та долучених судом до матеріалів справи письмових доказів, судом встановлено, що банком по судовому рішенню в цивільній справі виплачено кошти у розмірі банківського вкладу, внесеного позивачем ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач звернулась до суду в порядку статті 1172 ЦК України - відшкодування шкоди, завданої працівником, однак фактично просить стягнути з банку шкоду у розмірі вкладу, який уже стягнуто по судовому рішенню в іншій цивільній справі, то заявлений позивачем позов не підлягає задоволенню у зв`язку з неправильністю обраного позивачем способу захисту порушених прав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 231 865,20 грн шкоди, завданої злочином. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, враховуючи, що вироком Личаківського районного суду м. Львова від 09 березня 2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті
366 КК України, зокрема по факту незаконного заволодіння належними ОСОБА_1 грошовими коштами на загальну суму 304 234,00 грн, а також те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року у справі № 461/5712/14-ц стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі
26 000,00 грн за договором банківського вкладу, 1 826,27 грн відсотків по вкладу та 98,30 грн три відсотки річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню
231 865,20 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи встановлено, що правовідносини ОСОБА_1 та відповідача з 2006 року були пов`язані з двома договорами банківського вкладу: один в національній валюті - гривні, інший в іноземній - євро. У зв`язку із відмовою
АТ "Державний ощадний банк України" добровільно повертати кошти за банківськими вкладами, ОСОБА_1 у 2014 році звернулась до суду із позовами про їх примусове стягнення. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 лютого 2016 року у справі № 463/2111/14-ц відмовлено у задоволенні позову про стягнення коштів за договором банківського вкладу, який був відкритий в іноземній валюті - євро, а сам договір визнаний нікчемним. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року у справі № 463/5712/14-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області
від 19 грудня 2017 року, стягнуто з відповідача 27 924,57 грн за договором банківського вкладу, який був відкритий у національній валюті - гривні.
Зазначені вище судові рішення у кримінальній та цивільних справах встановлюють наступне: договір банківського вкладу, який був відкритий у євро - визнаний нікчемним, а отже договірні правовідносини в розумінні абзацу 3 Глави 71 ЦК України, між сторонами процесу відсутні. Натомість, між сторонами існують правовідносини з відшкодування шкоди роботодавцем, у випадках заподіяння шкоди працівником під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків на підставі частини першої статті 1172 ЦК України. Як було встановлено постановою Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 463/2111/14-ц розмір такої шкоди становить 22 500,00 євро.
Наведене свідчить, що апеляційний суд припустився при розгляді справи двох помилок: стягнувши з відповідача кошти у відшкодування шкоди по курсу на момент протиправного заволодіння ними посадовою особою
АТ "Державний ощадний банк України", а також зменшивши розмір такого відшкодування на суму коштів за договором банківського вкладу, які були стягнуті з відповідача в межах справи № 461/5712/14-ц.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц та постановах Верховного Суду від 08 лютого
2018 року у справі № 662/928/15-ц, від 15 березня 2018 року у справі
№ 638/1841/14-ц.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У липні 2020 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк", третя особа -
ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Державний ощадний банк України" на касаційну скаргу ОСОБА_1, воно просило за наявності підстав, передбачених пунктами 4, 5 частини першої
статті 396 ЦПК України закрити касаційне провадження у цій справі або залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 перебувала на посаді завідуючої ТВБВ № 10013/0332 територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10013/0289
АТ "Ощадбанк", за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 39 у період заволодіння коштами ОСОБА_1 .
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 09 березня 2017 року, залишеним у цій частині без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятої статті 191, частиною першою статті 366 КК України, зокрема по факту незаконного заволодіння належними ОСОБА_1 грошовими коштами на загальну суму 304 234,00 грн (а. с. 100-204, т. 1).
Згідно зазначеного вироку суду ОСОБА_2 10 лютого 2010 року, 05 червня 2013 року, 29 січня 2009 року, 03 травня 2012 року та 05 червня 2013 року, емітуючи укладення депозитних договорів, заволоділа коштами
ОСОБА_1 у розмірі відповідно 22 000,00 грн, 187,00 грн,
5 000,00 євро, 2 256,25 євро, 15 000,00 євро. В подальшому, 15 березня
2011 року, 03 травня 2012 року, 05 червня 2013 року, 29 січня 2009 року,
10 лютого 2010 року, 15 березня 2011 року, 03 травня 2012 року та 05 червня 2013 року ОСОБА_2, вносячи завідомо неправдиві дані, видала потерпілій ОСОБА_1 фіктивні договори про переоформлення депозитних вкладів із збільшення суми кожного наступного вкладу на суму умовно нарахованих відсотків.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Факт заподіяння майнової шкоди ОСОБА_1 внаслідок вчинення злочину ОСОБА_2 встановлено судом у кримінальному провадженні та не підлягає доказуванню в ході розгляду цієї цивільної справи.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Ощадбанк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу та задоволено зустрічний позов АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про визнання договору банківського вкладу нікчемним. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2016 року та ухвалено нове, яким стягнуто з АТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 за депозитним договором № 26303001302824 на вклад "Депозитний" від 05 червня
2013 року 22 500,00 євро, 540,04 євро процентів, 85,07 євро трьох відсотків річних та 275,00 грн понесених судових витрат. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року відповідно до статті 319 ЦПК України набрало законної сили з моменту його проголошення та