Постанова
Іменем України
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 161/16514/17
провадження № 61-19513св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Виконавчий комітет Луцької міської ради, Відділ реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області, Адміністрація Державної прикордонної служби України, Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - Адміністрація Державної прикордонної служби України,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Адміністрація Державної прикордонної служби України на постанову Волинського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Карпук А. К., Федонюк С. Ю.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування розпорядження, рішення, визнання права користування житлом та зобов`язання вчинити дії, та за зустрічним позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про виселення із службового житлового приміщення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись нате, що з 2005 року постійно проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .
Вселення у квартиру було здійснено на підставі спеціального ордера від 15 серпня 2005 року № 198 серії А, виданого її батьку - військовослужбовцю ОСОБА_2 із сім`єю у складі трьох осіб (він, ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_1 - дочка).
Із 10 лютого 2002 року їх сім`я перебувала на квартирному обліку осіб, які потребують покращення житлових умов.
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області від 30 січня 2014 року № 61-1 "Про надання житла" затверджено рішення житлової комісії Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України про виключення із числа службового житла квартири АДРЕСА_1 житловою площею 28,8 кв. м. Цим же рішенням ОСОБА_2 знято з квартирного обліку.
Розпорядженням Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області від 03 квітня 2014 року № 1556-р "Про приватизацію державного житлового фонду" задоволено заяву наймача ОСОБА_3 щодо приватизації вищезазначеної квартири і передано це житло у приватну спільну сумісну власність.
Пунктом 4 зазначеного розпорядження доручено Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області оформити свідоцтво про право власності на це житлове приміщення у десятиденний термін.
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 травня 2014 року № 278-1 "Про надання житла" (з урахуванням звернення начальника Департаменту матеріально-технічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 квітня 2014 року, у якому він просив голову міста Луцька не розглядати питання щодо приватизації вказаної квартири) визнано таким, що втратив чинність підпункт 2.1. рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 січня 2014 року № 61-1 "Про надання житла" (виключення з числа службового житла двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ).
Розпорядженням Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області від 30 квітня 2014 року № 626-в "Про внесення часткових змін у розпорядження про приватизацію квартир" скасовано розпорядження Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області "Про приватизацію квартир державного житлового фонду" від 03 квітня 2014 року № 1556 року в частині надання у спільну сумісну власність ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .
Позивач вважає вищевказані рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 травня 2014 року і розпорядження Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області від 30 квітня 2014 року незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вона, як неповнолітня дитина, вселилася і проживала як член сім`ї наймача військовослужбовця і набула рівного з ним права користування жилим приміщенням, яке рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 січня 2014 року № 61-1 "Про надання житла" виключено з числа службового житла та включено до державного житлового фонду.
Зазначеними рішеннями її протиправно позбавлено права користування квартирою державного житлового фонду, а також права на її приватизацію.
Самостійне скасування вказаних рішень органами місцевого самоврядування, їх структурними підрозділами згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування" та рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року (справа № 7-рп/2009) не допускається.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила:
- визнати незаконним і скасувати рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 травня 2014 року № 278-1 "Про надання житла";
- визнати незаконним і скасувати розпорядження Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області від 30 квітня 2014 року № 626-в "Про внесення часткових змін у розпорядження про приватизацію квартир";
- визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1, як на об`єкт державного житлового фонду;
- визнати за нею право на її приватизацію;
- зобов`язати Відділ реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області оформити та видати свідоцтво про право власності на вказану квартиру згідно з пунктом 4 розпорядження Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області від 03 квітня 2014 року № 1556-р "Про приватизацію державного житлового фонду".
02 лютого 2018 року Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до суду із вищевказаним зустрічним позовом, посилаючись на те, що рішенням житлової комісії Луцького прикордонного загону військовослужбовцю Луцького прикордонного загону ОСОБА_2 зі складом сім`ї три особи (він, дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_1 ) надано у користування службову квартиру АДРЕСА_1 з подальшим зняттям із квартирного обліку.
Останнім місцем проходження військової служби ОСОБА_2 був відповідний підрозділ у Сімферопольському прикордонному загоні (військова частина 2161), який було підпорядковано Азово-Чорноморському регіональному управлінню Державної прикордонної служби України.
У 2014 році під час окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та подальшої передислокації органів Державної прикордонної служби України на материкову частину України, ОСОБА_2 не виконав наказу щодо передислокації, не вийшов із окупованої частини території України та не з`явився до нового місця дислокації військової частини 2161.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 24 квітня 2014 року № 299-ос майора ОСОБА_2 звільнено з військової служби на підставі пункту "е" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку зі службовою невідповідністю), а про зазначений факт проінформовано правоохоронні органи.
Враховуючи викладене, Адміністрація Державної прикордонної служби України на підставі статті 124 ЖК УРСР просила виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 із службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов Адміністрації Державного прикордонної служби України задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 із службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Виконавчий комітет Луцької міської ради та Відділ реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради не вправі були скасовувати ухвалені ними ж рішення. Спірна квартира безпідставно була переведена із службової в державний житловий фонд, і в подальшому незаконно ухвалено рішення щодо її приватизації на ім`я ОСОБА_3 та членів її сім`ї розпорядженням Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради від 03 квітня 2014 року № 1556-р "Про приватизацію державного житлового фонду".
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час приватизації квартири ОСОБА_2 не був військовослужбовцем Збройних сил України, вчинив дезертирство за попередньою змовою групою осіб у березні 2014 року, тобто не з`явився на службу з метою ухилення від військової служби у Збройних силах України (вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 408 КК України). Отже, суд переслідує легітимну мету-захист інтересів економічного добробуту України та прав інших осіб, а саме: військовослужбовців Збройних сил України, які потребують житло, а тому порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини не вбачає.
Постановою Волинського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_5, задоволено частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив, чи мало місце порушення органами місцевого самоврядування положень частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування". Погоджуючись із висновком місцевого суду про відмову у задоволенні первісного позову, апеляційний суд формально послався на фактичне невиконання оскаржених рішень від 30 квітня 2014 року та від 07 травня 2014 року, не врахувавши при цьому, що вищевказаною нормою Закону не передбачено можливості скасування органом місцевого самоврядування свого рішення за таких обставин.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку в частині зустрічних позовних вимог, апеляційний суд не оцінив пропорційність виселення відповідачів меті цього обмеження, не перевірив, чи матиме у такому випадку втручання у право особи на повагу до житла, передбачене законом, чи покладе виселення на відповідачів надмірний тягар (зокрема, чи мають відповідачі інше житло), тому зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.
Постановою Волинського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано пункт 6 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 травня 2014 року № 278-1 "Про надання житла".
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради від 30 квітня 2014 року № 626-в "Про внесення часткових змін у розпорядження про приватизацію квартир".
У решті позову відмовлено.
У зустрічному позові Адміністрації Державної прикордонної служби України відмовлено.
Стягнуто з Виконавчого комітету Луцької міської ради, Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Волинської області, Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 по 1 920 грн з кожного витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.
Стягнуто з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 6 167 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нову постанову про часткове задоволення первісних позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що ні Відділ реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, ні Виконавчий комітет Луцької міської ради не мали відповідно до закону повноважень на скасування своїх попередньо прийнятих розпорядження і рішення.
Заява відповідачів про застосування позовної давності щодо первісних позовних вимог не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1, а з цим позовом звернулася 25 жовтня 2017 року, тобто у межах визначеної для неї законом позовної давності.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не надала доказів про порушення, невизнання або оспорювання відповідачами її прав.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив з того, що ні рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 січня 2014 року № 61-1 "Про надання житла", яким виключено спірну квартиру з числа службового житла, ні розпорядження Відділу реєстру житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради від 03 квітня 2014 року № 1556-р "Про приватизацію державного житлового фонду", яким спірну квартиру шляхом приватизації передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - ніким у судовому порядку не оскаржено і не скасовано, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірна квартира відноситься до числа службових і вирішував спір про виселення з цієї квартири, як із службового житла.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року Адміністрація Державної прикордонної служби України подала касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду від 28 лютого 2019 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами було встановлено, що у березні 2014 року військовослужбовці Азово-Чорноморського регіонального управління прикордонної служби України, у тому числі і ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою групою осіб, не з`явився на службу під час переведення з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим до нового місця служби у місті Херсоні з метою ухилення від військової служби. Прокурор військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України Антоненко С. О. повідомив ОСОБА_2 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 408 КК України (дезертирство за попередньою змовою групою осіб). З часу окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим по теперішній час ОСОБА_2 проходить військову службу в "Пограничной службе ФСБ Росии".
Тому органи місцевого самоврядування Луцької міської ради Волинської області діяли в межах та спосіб, передбачений законодавством з метою забезпечення обороноздатності держави Україна, з дотриманням принципу Верховенства права.
Апеляційний суд при прийнятті постанови безпідставно не врахував умови мобілізації і особливого періоду, коли всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні діяти на забезпечення обороноздатності держави з використанням, у тому числі соціальних регуляторів, таких як норми моралі, традиції, звичаї.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції