Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 344/9017/16-ц
провадження № 61-440св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
відповідачі: Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Прокуратура Івано-Франківської області, Державна казначейська служба України;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2019 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Василишин Л. В., Матківського Р. Й.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (далі -
ГУ НП України в Івано-Франківській області), Прокуратури Івано-Франківської області та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного кримінального переслідування, зобов`язання вилучити та знищити матеріали, які були підставою для видачі довідки 254-23022015/26210 серії АВІ № 099410
(форма ІП-1), та зобов`язання видати нову довідку.
На обґрунтування позову зазначав, що у 2002 році йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у кримінальній справі
№ 215354, порушеній 19 липня 2002 року за фактом смерті ОСОБА_3 .
Із 31 липня 2002 року до 27 вересня 2002 року він перебував під вартою в Івано-Франківському слідчому ізоляторі № 12.
Постановою Тисменицького районного суду від 27 вересня 2002 року його звільнено з-під варти та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
У подальшому досудові процесуальні дії у цій кримінальній справі органами слідства майже не проводились, один чи два рази після звільнення з-під варти його викликали до слідчого, який допитав його та повідомив, що можливо викличе ще.
Через деякий час досудове слідство у цій кримінальній справі фактично зупинилось.
У 2015 році він подав документи на виготовлення паспорта для виїзду за межі України, однак у видачі паспорта йому відмовили та надали довідку
254-23022015/26210 серії АВІ № 099410 (форма ІП-1), згідно з якою станом
на 23 квітня 2015 року він є особою, яка з 31 липня 2002 року Тисменицьким РВ УМВС України в Івано-Франківській області притягується до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, та якій 27 вересня 2002 року обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд.
Прокурор Тисменицького району на його звернення повідомив, що у зв`язку
з набранням чинності КПК України 2012 року у ЄРДР зареєстровано відомості про кримінальне правопорушення минулих років та розпочато досудове розслідування. У вказаному кримінальному провадженні про підозру нікому
не повідомлялось, запобіжні заходи не застосовувались. З наведеного випливає, що інформація, яку містить довідка 254-23022015/26210 серії АВІ № 099410 (форма ІП-1), є безпідставною, а обмеження у квітні 2015 року права позивача
на отримання закордонного паспорта - незаконними.
Посилаючись на те, що внаслідок невжиття заходів щодо вилучення з картотек оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку інформації про нього порушується презумпція його невинуватості, щодо нього поширюється недостовірна інформація, зокрема про те, що до нього застосовується запобіжний захід - підписка про невиїзд, йому завдано шкоди внаслідок незаконного кримінального переслідування, що негативно вплинуло на його життєві зв`язки, перешкоджає працевлаштуванню з відповідним рівнем заробітної плати та обмежує свободу пересування, просив, уточнивши позовні вимоги, відшкодувати шляхом безспірного списання з Державного бюджету України на його користь 8 346,00 грн майнової шкоди та 1 669 200,00 грн моральної шкоди, зобов`язати ГУ НП України в Івано-Франківській області вилучити та знищити матеріали, які слугували підставою для видачі довідки
254-23022015/26210 серії АВІ №099410 (форма ІП-1), зобов`язати Управління національної поліції України в Івано-Франківській області видати йому нову довідку про те, що він не є особою, яка з 31 липня 2002 року притягується
до кримінальної відповідальності та щодо якої 27 вересня 2002 року обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд.
25 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ГУ НП України в Івано-Франківській області, Прокуратури Івано-Франківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної
та моральної шкоди, заподіяної незаконним кримінальним переслідуванням ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивувала тим, що за фактом смерті ОСОБА_3 слідство здійснювалось негласні оперативно-розшукові заходи щодо її чоловіка
ОСОБА_1 , а саме: невідомі особи тривалий час переслідували його, розпитували її про обставини смерті ОСОБА_3, їй доводилось бачити,
як проводяться якісь розшукові дії (щось схоже на обшук, проте таємний),
що спричинило втрату спокою, приниження честі та гідності, а згодом переросло у душевне захворювання, що триває дотепер.
Вказувала, що незаконним кримінальним переслідуванням ОСОБА_1
їй завдано майнової (оплата ліків) та моральної (психічне захворювання) шкоди, ОСОБА_2 просила відшкодувати їй шляхом безспірного списання
з Державного бюджету України 1 669 200,00 грн моральної шкоди та зобов`язати Державну казначейську службу України сплачувати платіжні вимоги Івано-Франківської обласної психо-неврологічної лікарні № 3 за її лікування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000,00 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, зобов`язання вилучити та знищити матеріали, які були підставою для видачі довідки 254-23022015/26210 серії АВІ № 099410 (форма ІП-1),
та зобов`язання видати нову довідку відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного кримінального переслідування, суд першої інстанції виходив з того, що для відшкодування позивачу моральної шкоди підстав, передбачених частиною першою статті 1176 ЦК України та пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", немає, а тому завдана йому моральна шкода підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому частиною шостою статті 1176, статтями 1173 та 1174 ЦК України. Суд вважав, що оскільки позивач довів завдання йому моральної шкоди внаслідок дій органів досудового розслідування, що виразилось у тривалому кримінальному переслідуванні
з липня 2002 року до травня 2015 року, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає критерію ефективного способу юридичного захисту, тому на користь позивача слід стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, зобов`язання вилучити та знищити матеріали, які були підставою для видачі довідки 254-23022015/26210 серії АВІ № 099410
(форма ІП-1), та зобов`язання видати нову довідку, а також в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, зокрема ОСОБА_2 не довела факт заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди внаслідок дій правоохоронних органів стосовно ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення позовів немає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року рішення Івано-Франківського міського суду від 02 вересня 2019 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягненої на користь ОСОБА_1, змінено.
Стягнено з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000,00 грн.
У решті рішення Івано-Франківського міського суду від 02 вересня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_2, погодився з висновком суду першої інстанції про те,
що належних та допустимих доказів на підтвердження причинного зв`язку між захворюванням ОСОБА_2 та діями органів досудового розслідування стосовно її чоловіка ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Також апеляційний суд вважав правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 1176 ЦК України, пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", для відшкодування майнової шкоди за позовом
ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, апеляційний суд зазначив,
що суд першої інстанції не врахував надмірну тривалість кримінального переслідування позивача (12 років 9 місяців 21 день) через необґрунтовану бездіяльність органів досудового розслідування, а тому збільшив розмір моральної шкоди та стягнув з Державної казначейської служби України
на користь ОСОБА_1 150 000,00 грн.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить змінити постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 21 листопада 2019 року та стягнути на його користь додатково 640 384,00 грн на відшкодування моральної шкоди, урахувавши, що розмір шкоди повинен обраховуватись з огляду на розмір мінімальної заробітної плати на момент відшкодування.
У частині відмови в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, зобов`язання вилучити та знищити матеріали, які були підставою для видачі довідки 254-23022015/26210 серії АВІ № 099410 (форма ІП-1), та зобов`язання видати нову довідку ОСОБА_1 рішення судів попередніх інстанцій
не оскаржує.
У січні 2020 року ОСОБА_2 також подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року в частині відмови
в задоволенні її позову та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Посилається на те, що суди належним чином не встановили обставини справи, не дали правильної оцінки доказам, які свідчать про завдання їй моральної
та матеріальної шкоди, зокрема допустили вільне трактування висновку судово-психіатричного експерта від 12 червня 2018 року № 279, неправильно застосували норми матеріального права, зокрема положення статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У відзиві на касаційні скарги перший заступник прокурора Івано-Франківської області просить залишити їх без задоволення, посилаючись
на їх необґрунтованість.
Вказує, що судові рішення ухвалені на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи, суди правильно застосували норми матеріального
та процесуального права, при цьому дійшли обґрунтованого висновку, що право ОСОБА_1 підлягає захисту в обраний ним спосіб - відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дій органів досудового слідства,
які виразились у тривалому кримінальному переслідуванні, обмеженні його
в реалізації права на отримання відповідних документів, водночас ОСОБА_2 не довела, що її права порушено діями відповідачів, оскільки жодних заходів кримінально-процесуального примусу щодо неї не застосовувалось. Прокуратура Івано-Франківської області вважає законними та обґрунтованими судові рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 через недоведеність позовних вимог.
У відповіді на відзив від 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 підтримує свою позицію та вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду не повною мірою відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, вказує, що суд
не врахував усієї глибини завданої йому моральної шкоди та не стягнув компенсацію моральної шкоди у достатньому розмірі.
У відповіді на відзив ОСОБА_2 не погоджується з доводами Прокуратури Івано-Франківської області про те, що у зв`язку з кримінальним переслідуванням її чоловіка її права не були порушені, вказує, що в результаті зазначених подій вона захворіла й отримала інвалідність ІІ групи, чим їй завдано майнової
та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2020 року за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувано з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року справу призначено
до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що 31 липня 2002 року під час досудового слідства
у кримінальній справі № 215354, порушеній 19 липня 2002 року за фактом смерті ОСОБА_3, позивача ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України.
Постановою начальника слідчого відділення Тисменицького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі - Тисменицький РВ УМВС України в Івано-Франківській області)
від 07 серпня 2002 року ОСОБА_1 притягнено як обвинуваченого.
09 серпня 2002 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області винесено постанову, якою обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 27 вересня 2002 року ОСОБА_1 звільнено з-під варти та обрано йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
У 2015 році ОСОБА_1 відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон
та Управлінням інформаційно-аналітичного забезпечення в Івано-Франківській області видано довідку 254-23022015/26210 серії АВІ №099410 (форма ІП-1),
в якій вказано, що станом на 23 квітня 2015 року ОСОБА_1 є особою,
яка з 31 липня 2002 року Тисменицьким РВ УМВС України в Івано-Франківській області притягується до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, та 27 вересня 2002 року йому обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд (т. 1, а. с. 8).
Відповідно до повідомлення прокуратури Тисменицького району Івано-Франківської області від 21 травня 2015 року № 85-31-15 постановою Тисменицького районного суду у кримінальній справі № 215354, порушеній
19 липня 2002 року за фактом смерті ОСОБА_3, за частиною другою статті 121 КК України щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід. У зв`язку
з набранням чинності КПК України (в редакції 2012 року), відповідно до пункту 10 розділу XI КПК України, розділу 6 Положення "Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань", у Єдиному реєстрі досудових розслідувань України зареєстровано відомості про кримінальне правопорушення минулих років та розпочато досудове розслідування. У вказаному кримінальному провадженні про підозру нікому не повідомлялось, запобіжні заходи
не застосовувались (т. 1, а .с. 9).
Згідно з листом ГУ НП України в Івано-Франківській області від 23 лютого
2017 року № 2101/108/02/24-2017 27 травня 2015 року до Управління інформаційної підтримки та координації поліції надійшов лист прокуратури Тисменицького району від 20 травня 2015 року № 82-952вих-15, в якому повідомлено, що постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого скасовано.
04 червня 2015 року до статистичних обліків внесено відповідні зміни,
а 19 травня 2015 року кримінальну справу за фактом смерті ОСОБА_3 перенесено до ЄРДР за № 2015090250000254. На сьогодні у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування триває (т. 1 а.с. 191 - 192).
Відповідно до листа Прокуратури Івано-Франківської області від 30 серпня
2018 року № 04/2/2-16/вп-18 слідче відділення Тисменицького ВП ГУНП України в Івано-Франківській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадження № 12015090250000254 за фактом нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_3
20 травня 2015 року прокурор у кримінальному провадженні прийняв рішення про скасування постанови про притягнення як обвинувачених ОСОБА_1
та іншої особи з підстав відсутності статусу обвинуваченого на стадії досудового розслідування згідно з КПК України 2012 року. Досудове розслідування триває. Вживаються заходи для встановлення осіб, причетних до вчинення цього злочину.
Відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичної підтримки
від 05 грудня 2018 року № 2490/108/27/01-2018 та від 15 березня 2019 року
№ 574/108/27/01-2019 у базі відомостей персонально-довідкового обліку Єдиної інформаційної системи МВС даних про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність (відсутність) судимості та обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, стосовно ОСОБА_1 немає (т. 1 а.с. 214, т. 2 а.с. 25).
Постановою прокуратури Тисменицького району Івано-Франківської області постанову начальника слідчого відділення Тисменицького РВ УМВС України
в Івано-Франківській області від 07 серпня 2002 року про притягнення
як обвинуваченого ОСОБА_1 скасовано (т. 1, а. с. 226 - 227).
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що в результаті кримінального переслідування її чоловіка у неї виникло душевне захворювання, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта від 12 червня 2018 року № 279. Разом з тим у цьому висновку вказано, що прямого причинно-наслідкового зв`язку між захворюванням ОСОБА_2 та процесуальними діями правоохоронних органів стосовно ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 215354, порушеного 19 липня 2002 року за фактом смерті ОСОБА_3 за частиною другою статті 121 КК України, встановити
не видається можливим (т. 1, а. с. 143 - 145).