РІШЕННЯ
Іменем України
23 грудня 2020 року
Київ
справа №9901/395/19
адміністративне провадження №П/9901/395/19
Верховний Суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
Суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., Хохуляк В.В., Усенко Є.А.,
При секретарі судового засідання: Томах О.О.,
учасників справи:
позивача - не з`явився,
представника позивача - Пащенко В.І.,
представника відповідача - Русакової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2018 року № 2606/0/15-18, -
ВСТАНОВИВ:
24 липня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення:
- Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 "Про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (у виді подання про звільнення судді з посади)";
- Вищої ради правосуддя від 02 серпня 2018 року № 2487/0/1518 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності";
- Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2018 року № 2606/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
Обґрунтовуючи позов посилався на незгоду з рішеннями Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 та Вищої ради правосуддя від 02 серпня 2018 року № 2487/0/1518, оскільки останні не відповідають критеріям обґрунтованості, вмотивованості та пропорційності. Враховуючи, що наслідком вказаних рішень є рішення Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2018 року № 2606/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України", просив його скасувати як похідне (том 1 арк. справи 1-6).
Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2019 року роз`єднані позовні вимоги шляхом виділення в самостійне провадження вимог про визнання протиправними та скасування рішень: Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 та Вищої ради правосуддя від 02 серпня 2018 року № 2487/0/1518. Справу в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 02 серпня 2018 року № 2487/0/1518 передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду за підсудністю.Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18, оскільки спеціально уповноваженим органом на розгляд таких скарг є ВРП (том 1 арк. справи 85-88).
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2018 року № 2606/0/15-18 (том 1 арк. справи 138-142).
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2020 року (провадження № 11-841сап19) скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2018 року № 2487/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18, залишено без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 залишено без змін.
Отже предметом розгляду в цій справі є рішення Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2018 року № 2606/0/15-18.
В додаткових поясненнях до позовної заяви, надісланих на адресу суду 13.07.2020 року позивач посилався на врахування окремої думки п`яти суддів, викладеної до постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 11-841сап19; зазначив, що рішення від 14 серпня 2018 року № 2606/0/15-18 про звільнення позивача з посади судді прийнято ВРП формально, не відступаючи від доводів подання про звільнення. Доводи в рішеннях Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 та ВРП від 02 серпня 2018 року № 2487/0/1518 не свідчать про умисні дії судді, які можуть бути кваліфіковані як порушення присяги, підрив авторитету, а дисциплінарне стягнення застосовано без врахування позитивних даних про особу судді.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов. Відповідач проти позову заперечував з підстав, що викладені у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Указом Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (том 1 арк. справи 177-191).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року №1464/3дп/15-18 про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності залишено без змін (том 1 арк. справи 24).
2 серпня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (вх. № 6710/0/8-18) про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду (том 2 арк. справи 176).
За результатами розгляду подання Вищою радою правосуддя 14 серпня 2018 року прийнято рішення № 2606/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (том 1 арк. справи 196-197).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Як встановлено судом, підстави для скасування рішення ВРП від 14 серпня 2018 року № 2606/0/15-18 позивач обґрунтовує незгодою з мотивами рішень Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 та Вищої ради правосуддя від 02 серпня 2018 року № 2487/0/1518, а також посилається на те, що рішення ВРП від 14 серпня 2018 року № 2606/0/15-18 прийнято формально, не відступаючи від доводів подання про звільнення.
Передбачені п. 1, 2 частини 2 статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" підстави для оскарження та скасування рішення позивачем не зазначені.
Надаючи оцінку доводам позивача, а також перевіряючи рішення на предмет відповідності п. 3 частини 2 статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.