ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 242/3048/17
адміністративне провадження № К/9901/208/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 28.09.2017р. (суддя - Капітонов В.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017р. (судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила ( з урахуванням уточнень позовних вимог а.с. 21):
визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати їй пенсії за її заявою;
зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату належної їй пенсії за віком відповідно до її заяви.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач починаючи з 08.01.2002р. отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 . (а.с.10)
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_2 позивач з 11.05.2017р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 7 - 9)
11.05.2017р. позивач звернулась до відповідача із заявою №1887/02-64 про запит електронної справи та виплату пенсії у зв`язку зі зміною місця свого проживання.
З 22.06.2017р. після отримання електронного макету пенсійної справи відповідачем позивача взято на облік, однак, як стверджує позивач і не заперечується відповідачем, з часу зміни місця проживання та перереєстрації в управлінні Пенсійного фонду виплата пенсії їй не здійснюється.
20.06.2017р. позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення їй виплати пенсії за віком та роз`яснення, з яких саме причин їй заблоковано виплату пенсії. (а.с. 11)
Листом від 05.07.2017р. №3811/02 відповідач повідомив позивача про те, що для поновлення виплати пенсії та визначення статусу громадянам, які раніше проживали на території непідконтрольній українській владі, але на даний час зареєструвалися для постійного місця проживання на території, яка підпорядковується Селидівській міській раді, необхідно надати до управління Пенсійного фонду довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відмову у реєстрації внутрішньо переміщеної особи, яка винесена управлінням соціального захисту населення. (а.с. 12)
Судами встановлено, що підставою для призупинення виплати пенсії стало ненадання позивачем довідки про взяття її на облік до Управління соціального захисту населення як внутрішньо переміщену особу.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", протиправно відмовлено їй у поновленні пенсії у зв`язку зі зміною місця проживання, за відсутності законодавчо встановлених для цього підстав. Посилається на те, що припинення виплати пенсії завдало їй моральну та матеріальну шкоду, оскільки пенсія для неї є єдиним джерелом для існування, а реєстрація місця проживання не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 28.09.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017р., позов задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати позивачу пенсії за її заявою.
Зобов`язано Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити нарахування виплати належної позивачу пенсії за віком відповідно до її заяви.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що перелік підстав припинення виплати пенсії, наведений у частині 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є вичерпний, цим Законом не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії, як не підтвердження реєстрації місця проживання. При цьому суди виходили з того, що відповідач не навів посилань на норму Закону, що передбачає припинення виплати пенсії з наведеної ним підстави, а також не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що припиняючи позивачу виплату пенсії управління Пенсійного фонду діяло відповідно до своїх повноважень, на підставі положень Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509, постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014р. №637 та Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, право на пенсійне забезпечення гарантується статтею 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Зазначеній в цій статті перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.