ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа №653/574/17
адміністративне провадження №К/9901/50550/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за касаційною скаргою Меламеда Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1
на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 27 вересня 2017 року (суддя Венглєвська Н.Б.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року (колегія у складі суддів Вербицької Н.В., Джабурії О.В., Кравченка К.В.)
у справі № 653/574/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області
про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 28.02.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області, у якому просила зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії за віком з 07.10.2009 шляхом призначення пенсії знову на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів.
2. Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 16.08.2017 замінено відповідача на правонаступника - Генічеське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області.
3. Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 27.09.2017 позов задоволено частково:
- визнано противоправною відмову Генічеського об`єднаного управління ПФУ Херсонської області в поновленні нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії;
- зобов`язано Генічеське об`єднане управління ПФУ Херсонської області поновити нарахування та виплату з 28.08.2016 ОСОБА_1 пенсії у розмірі, не меншому за прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28, 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з перерахуванням пенсії надалі у зв`язку зі змінами пенсійного законодавства;
- в частині вимог до Генічеського об`єднаного Управління ПФУ Херсонської області за період з 07.10.2009 до 27.10.2016 позов залишено без розгляду.
4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 замінено відповідача на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 залишено без змін постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 27.09.2017.
6. 14.05.2018 Меламед В.Б. в інтересах ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 та змінити постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 27.09.2017 у частині залишення без розгляду позовних вимог; зобов`язати Пенсійний фонд нарахувати та виплати пенсію з 07.10.2009.
7. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2018 відкрито касаційне провадження
8. Представник позивача у касаційній скарзі клопотав про розгляд справи за його участі, однак Верховний Суд відмовив у задоволенні такого клопотання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має громадянство України та 27.07.2000 була прийнята на консульський облік в державі Ізраїль, де продовжує постійно проживати.
10. З 27.01.2001 Гагарінський районний відділ соціального забезпечення м. Севастополя припинив виплату позивачу пенсії за віком у зв`язку з її виїздом за кордон.
11. 31.08.2016 Меламед В.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Управління ПФУ в Генічеському районі Херсонської області із заявою про поновлення виплати позивачу раніше призначеної пенсії за віком.
12. 31.08.2016 Управління ПФУ в Генічеському районі Херсонської області листом № 3078/02 відмовило ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії, обґрунтовуючи це необхідністю особистого звернення пенсіонера до Пенсійного фонду та надання до Управління заяви встановленого зразку, оригіналів і копій паспортів або посвідки з місця проживання, з відмітками реєстрації на території України.
13. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. В обґрунтування позовних вимог Меламед В.Б. в інтересах ОСОБА_1 покликався на те, що з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 позивач має право на поновлення виплати пенсії за віком.
Закон не містить положень щодо унеможливлюють поновлення виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Поновлення виплати пенсії має відбуватися на підставі матеріалів пенсійної справи шляхом призначення пенсії на загальних підставах у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Відмова Пенсійного фонду у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії через необхідність реєстрації або проживання на території України є протиправною дискримінацією. Як особа похилого віку, позивач має право подавати документи для поновлення виплати пенсії через представника, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Підпис ОСОБА_1 на заяві про поновлення пенсії було нотаріально посвідчено в державі Ізраїль. Відсутність угоди про пенсійне забезпечення з державою Ізраїль не може бути підставою не поновлення виплати пенсії.
15. Управління ПФУ в Генічеському районі Херсонської області проти позову заперечувало. Покликалося на те, що позивач не проживає на території Автономної Республіки Крим та не отримує пенсію і соціальні послуги від Пенсійного фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, тому підстав для поновлення виплати пенсії немає. Між Україною та Ізраїлем відсутній міжнародний договір, який би передбачав виплату пенсії позивачу під час проживання за кордоном. Законом не передбачено обов`язку Пенсійного фонду автоматично поновлювати виплату пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має такі ж самі конституційні права, як і громадяни України, котрі проживають на території України. Вона через представника звернуласяо до територіального органу Пенсійного фонду документи для поновлення виплати пенсії. Відповідач повинен був призначити пенсію за віком з моменту такого звернення.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про залишення без розгляду частини позовних вимог, мотивуючи це тим, що позивач має право на поновлення виплати пенсії лише в межах шестимісячного строку звернення до суду з позовом.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Позивач у касаційній скарзі покликається на те, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили строки для поновлення пенсії, встановлені ст. 46, 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зі строками звернення до суду.
Строк, з якого має бути поновлена пенсія, є категорією матеріального права і регулюється виключно пенсійним законодавством.
Публічно-правовий спір між сторонами виник 24.10.2016, коли ОСОБА_1 отримала рішення Пенсійного фонду України про відмову у поновленні виплати пенсії. Ст. 122 КАС України встановлює строки звернення до суду і не регулює порядок діяльності суб`єкта владних повноважень при призначенні, поновленні виплат.
18. 15.06.2018 Головне управління ПФУ в Херсонській області надало до суду відзив, у якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі рішення - без змін. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували ст. 122, 123 КАС України, відмовили позивачу у задоволенні позову за спливом строку звернення до суду та у зв`язку з ненаданням доказів поважності пропуску такого строку.