ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 560/4006/19
провадження № К/9901/16852/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Кашпур О. В.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Краматорського прикордонного загону (військова частина 2382) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Франтовської К. С., суддів: Совгири Д. І., Кузьменко Л. В.
І. Обставини справи:
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Краматорського прикордонного загону (військова частина 2382), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік;
1.2. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення повного розрахунку при звільненні - виплати в день виключення зі списків особового складу прикордонного загону (02.08.2019) компенсації за неотримане речове майно;
1.3. стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02 серпня 2019 року по 02 грудня 2019 року в сумі 82152,36 гривень.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що проходив військову службу у Краматорському прикордонному загоні (військова частина 2382) на посаді старшого офіцера відділу прикордонного штабу, маючи військове звання підполковника. В подальшому був звільнений з військової служби за підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із закінченням строку контракту, та виключений зі списків особового складу наказом начальника прикордонного загону від 30 липня 2019 року № 253-ос, з 02 серпня 2019 року.
2.1. Стверджує, що станом на день виключення зі списків особового складу відповідач не провів повного розрахунку при звільненні позивача, а фактичний розрахунок здійснив лише 03 грудня 2019 року. Оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено у день звільнення, то в період з 02 серпня 2019 року по 02 грудня 2019 року існувала затримка у розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувсь до суду з цим позовом.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 проходив військову службу в Краматорському прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина 2382) на посаді старшого офіцера відділу прикордонного контролю штабу, маючи військове звання підполковника.
4. 22 травня 2019 року позивач подав до начальника Краматорського прикордонного загону рапорт про нарахування та виплату йому грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.
5. Наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01 липня 2019 року № 213-ОС позивача звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із закінченням строку контракту.
6. 08 липня 2019 року позивач подав до начальника Краматорського прикордонного загону рапорт про виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2019 рік.
7. Листом від 30 липня 2019 року відповідач повідомив, що згідно із пунктами 17 - 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинене, виплата грошової компенсації на передбачена.
8. Наказом начальника 11 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30 липня 2019 року № 253-ОС виключено підполковника ОСОБА_1 зі списків особового складу загону з 01 серпня 2019 року.
9. 03 грудня 2019 року проведено виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 26625,53 гривень.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06 лютого 2020 року позовні вимоги задовольнив частково.
10.1. Визнано протиправною бездіяльність Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2382), що полягає у невчасному нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік.
10.2. Визнано протиправною бездіяльність Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2382), що полягає у нездійсненні повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 в частині виплати в день виключення зі списків особового складу прикордонного загону компенсації за неотримане речове майно.
10.3. Стягнуто з Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2382) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02 серпня 2019 року по 02 грудня 2019 року в сумі 8615,47 грн без урахування обов`язкових податків та зборів.
10.4. В решті позову - відмовлено.
11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18 зазначив, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, Краматорський прикордонний загін протиправно не здійснив з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2019 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також протиправно не виплатив грошову компенсації за неотримане речове майно. Дійшовши висновку, що у межах спірних правовідносин у позивача виникло право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування, виходив з того, що позивачу вчасно не виплачено лише частину коштів на які він мав право при звільненні, а відтак, ухвалив про стягнення на його користь середнього заробітку у пропорційному відношенні.
12. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2020 року скасував зазначене рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року в частині задоволення позову і стягнення з Краматорського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 2382) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02 серпня 2019 року по 02 грудня 2019 року в сумі 8615,47 грн., та у зазначеній частині позов залишив без розгляду. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року залишив без змін.
13. Залишаючи позовну заяву у частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом поза межами встановленого строку, оскільки перебіг встановленого законом строку закінчився 03 листопада 2019 року (з 03.08.2019р. - по 03.11.2019р.).
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати його рішення в частині залишення позовних вимог без розгляду та направити справу у частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні до суду апеляційної інстанції.
14.1. В іншій частині постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року не оскаржується.
15. Водночас представник відповідача у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. За приписами частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
18. Відповідно до частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. <...>
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
19. Частиною п`ятою цієї ж статті обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
20. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
21. Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
22. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
23. Статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.