ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 825/3135/15-а
адміністративне провадження № К/9901/27747/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Непочатих В.О., суддів Клопота С.Л., Тихоненко О.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.)
в справі №825/3135/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Талалаївського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області
про зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Талалаївського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним наказ №27 від 11 серпня 2015 року та дії в.о. голови Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В. про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Талалаївського районного суду Чернігівської області згідно з поданої заяви про відставку, та її задоволення Верховною Радою України та бездіяльність Державної судової адміністрації України в Чернігівській області;
- зобов`язати наказ № 27 від 11 серпня 2015 року про звільнення судді ОСОБА_1, привести у відповідність з вимогами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та вимогами пункту 3 статті 30 Закону України "Про державну службу" наказ № 27 від 11 серпня 2015 року про звільнення судді ОСОБА_1 зазначивши: "Суддю Талалаївського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 звільнити із займаної посади у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі, стаж державної служби ОСОБА_1 станом на …2015 року становить 41 рік 05 місяців 00 днів. Після пред`явлення довідки до порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці пенсійному фонду України в Талалаївському районі провести виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів ОСОБА_1 , як такому, що має стаж державної служби станом на день звільнення понад 40 років".
2. 15 вересня 2015 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, в яких просив суд зобов`язати в.о. голови Талалаївського районного суду скасувати наказ №27 від 11 серпня 2015 року.
3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
4. 15 травня 2020 року позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року в цій справі.
5. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року в справі №825/3135/15-а відмовлено, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року в справі №825/3135/15-а залишено в силі.
6. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 працював суддею Талалаївського районного суду Чернігівської області.
9. 30 травня 2014 року позивач звернувся із заявами до Верховної Ради України та Вищої ради юстиції, в яких просив звільнити його з посади судді Талалаївського районного суду Чернігівської області у відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
10. Рішенням Вищої ради юстиції від 18 червня 2015 року №19/0/15-15 внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Талалаївського районного суду Чернігівської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
11. Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 16 липня 2015 року №636-VIII позивача звільнено з посади судді Талалаївського районного суду Чернігівської області у зв`язку із поданням заяви про відставку.
12. Наказом в.о. голови Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В. "Про звільнення судді ОСОБА_1 " від 11 серпня 2015 року №27 звільнено суддю Талалаївського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 з посади судді з 11 серпня 2015 року у зв`язку з поданням ним заяви про відставку та її задоволенням Верховною Радою України відповідно до постанови "Про звільнення суддів" від 16 липня 2015 року № 636-VIII.
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для скасування наказу Талалаївського районного суду Чернігівської області "Про звільнення судді ОСОБА_1 " від 11 серпня 2015 року № 27 відсутні.
14. Також суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про здійснення на його користь виплати вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки на час звільнення позивача з посади судді були відсутні правові підстави для нарахування та виплати йому такої допомоги.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
15. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII.
16. Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення Конституційного Суду України встановлено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
17. Таким чином, Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто на час звільнення позивача у відставку.
18. З огляду це, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, вважає оскаржувані рішення незаконими.
20. Посилаючись на пункт 5 частини другої статті 236 КАС України, позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій повинні були зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справі №808/1628/18, в якій буде висловлено правовий висновок щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України та вирішено питання щодо наявності підстав для відступу від правових висновків, викладених у раніше ухвалених Верховним Судом постановах.
21. В контексті висновків рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" позивач стверджує про порушення його права на справедливий суд, передбаченого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки суди не надали оцінки всім його аргументам, не проаналізували зміст позовної заяви, додаткових пояснень.
22. У своїх відзивах на касаційну скаргу позивача відповідачі не погоджуються з нею, тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
23. Відповідачі погоджуються з мотивами оскаржуваних рішень, вважають, що у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для зупинення провадження в цій справі.
24. Орган Державної судової адміністрації України наголошує, що рішення Конституційного Суду України не мають ретроактивної дії та змінюють законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дня ухвалення рішення.
25. З огляду на те, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України і втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020, то й дія підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" втратила чинність 15 квітня 2020 року, зазначає відповідач.
26. Підсумовуючи, стверджує, що Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.