ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.000793
адміністративне провадження № К/9901/35592/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою його адвокатом Кравцем Ростиславом Юрійовичем,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2019 року (у складі головуючого судді Хрущ В.Л.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Глушка І.В., суддів Запотічного І.І., Матковської З.М.)
в справі №1.380.2019.000793
за позовом ОСОБА_1
до Львівського окружного адміністративного суду,
треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління Державної казначейської служби у Залізничному районі міста Львова, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського окружного адміністративного суду, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління Державної казначейської служби у Залізничному районі міста Львова, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив суд визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та зобов`язати здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 1 січня 2017 року по 3 грудня 2018 року включно у розмірі, встановленому частинами другою, третьою, п`ятою статті 133, статтею 134 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", в розмірі 3200,00 грн, та на 1 січня 2018 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" в розмірі 3723,00 грн з урахуванням проведених виплат у вказаному періоді.
2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій установлено, що Указом Президента від 1 жовтня 2008 року №882/2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.
6. Постановою Верховної Ради України від 5 вересня 2013 року №451-VII ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.
7. Відповідно до довідок Львівського окружного адміністративного суду №03.4-31/4 та №303.4-29-3167/19 від 5 лютого 2019 року суддівська винагорода позивачу виплачувалась з розрахунку посадового окладу працюючого судді Львівського окружного адміністративного суду, виходячи із розміру 10 мінімальних заробітних плат, де розмір мінімальної заробітної плати визначений на рівні у 2017 році - 1600,00 грн, у 2018 році - 1762,00 грн.
8. Не погоджуючись з розміром виплаченої суддівської винагороди, а саме з розміром розрахункової величини (1600,00 та 1762,00 грн відповідно), з якої обраховано посадовий оклад, як складової суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
9. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавством, що регулює спірні правовідносини, передбачено розрахунок розміру суддівської винагороди відповідно до прожиткового мінімуму.
10. Суддівська винагорода розраховується за критерієм, визначеним пунктом 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII; в редакції на час дії спірних правовідносин) та відповідно до чинного Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII; в редакції на час дії спірних правовідносин).
11. Враховуючи зміну розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який у 2017 році становив 1600,00 грн, а у 2018 - 1762,00 грн, до штатного розпису місцевих суддів були внесені зміни та з 1 січня 2018 року здійснено перерахунок суддівської винагороди.
12. Таким чином, виплати позивачу посадового окладу у 2017 році у розмірі 16000 грн та у 2018 році у розмірі - 17620 грн, відповідають вимогам закону.
13. При цьому суди також указали, що таким врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.
14. Крім того, суди не взяли до уваги Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року 11-рп/2018, оскільки таке на спірні правовідносини не може вплинути, так як останні виникли до прийняття цього Рішення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
16. Зазначає, що законами про Державний бюджет на 2017, 2018 роки визначено розмір мінімальної заробітної плати станом на січень кожного з років - 3200 грн та 3723 грн відповідно.
17. Водночас пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII не є законом про Державний бюджет України, а в Закони про Державний бюджет на 2017, 2018 роки не внесено змін щодо розміру мінімальної заробітної плати, тому норма пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII не набула чинності, а тому не може бути застосована до позивача, вважає останній.
18. Звертає увагу, що Закон №1774-VIII вносив зміни до десяти законів, тобто явно не був спеціальним відносно регулювання питання судоустрою та статусу суддів.
19. Норми Закону №1774-VIII є загальною, а норми Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI; в редакції на час дії спірних правовідносин) є спеціальними, тому спірне питання визначення розміру посадового окладу суддів повинно визначатись нормами останнього Закону. На користь такого висновку, вважає позивач, свідчить також і те, що відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим законом та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.
20. Починаючи з 1 січня 2017 року розрахункова величина у розмірі 1600 грн явно знизила рівень гарантії незалежності суддів в розрізі нарахування та виплати суддівської винагороди. Позивач стверджує, що він не оскаржував форму визначення суддівської винагороди, а лише вказував на зменшення розміру розрахункової величини мінімальної заробітної плати.
21. Зазначені норми, вважає позивач, не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій і суди не навели мотивів їх неврахування.
22. Посилаючись на численну практику Європейського суду з прав людини, автор касаційної скарги стверджує, що відбулось незаконне втручання у право позивача мирно володіти належним йому майном, таке втручання не переслідує легітимну мета та не є пропорційним.
23. Позивач наголошує, що судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що його права будуть порушені, якщо не буде доведено, що обмеження розміру посадового окладу відбулось відповідно до закону (цей закон поширює свою дію на суддів, закон відповідач вимогам якості), з дотриманням мети та пропорційно до "суспільного інтересу", де обов`язок мотивування виправданого втручання покладено на суд, а не на особу. В той же час в оскаржуваних рішеннях суди не вказали на фактичні обставини виправданого втручання, а лише обмежилися посиланням на рішення без установлення їх системного зв`язку до справи позивача.
24. Також позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо незастосування Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року 11-рп/2018 до спірних правовідносин. Стверджує, що його аргументи щодо застосування цього Рішення стосувались виключно встановлення Конституційним Судом України фактів порушення верховенства права. При цьому жодна норма законодавства не встановлює, що норма не відповідає верховенству права з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України, норма є нечинною з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення, однак не відповідає верховенству права вона з моменту її створення, тому висновки судів є хибними і не ґрунтуються на нормах законодавства.
25. Крім того, автор касаційної скарги звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що проходження або непроходження кваліфікаційного оцінювання суддею не може впливати на розмір суддівської винагороди, оскільки факт проходження кваліфікаційного оцінювання не впливає на коло професійних обов`язків, не зменшується у порівнянні з тими суддями, які його пройшли. Тому відповідач здійснює дискримінацію позивача за ознакою проходження кваліфікаційного оцінювання, чим виявляє менш прихильне ставлення до нього, ніж до інших громадян, що виявляється у нездійсненні нарахуванні та виплаті суддівської винагороди в повному розмірі як визначено спеціальним законом.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
27. Спірні правовідносини в цій справі виникли щодо правильності розрахунку управлінням ДСА суддівської винагороди позивача, починаючи з 1 січня 2017 року.
28. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
29. Частинами другою та третьою статті 129 Закону №2453-VI визначалось, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
30. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
31. Законом України від 19 грудня 2013 року №716-VII "Про внесення зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було виключено положення абзацу п`ятого частини третьої статті 129 Закону №2453-VI (щодо запровадження посадового окладу з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат).
32. Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIІІ (далі - Закон №192-VIII) було викладено в новій редакції Закон №2453-VI, частиною третьою статті 133 якого визначалось, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
33. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон №1402-VIII, частинами першою та другою статті 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
34. Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ було встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду.
35. Водночас Законом №1774-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, зокрема, частину третю статті 135 Закону №1402-VIIІ було викладено в такій редакції: "Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року".
36. Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01 січня 2017 року становив 1600 грн, а розмір мінімальної заробітної плати - 3200 грн.
37. Статтями 7, 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 1 січня 2017 року становив 1762 грн, а розмір мінімальної заробітної плати - 3723 грн.
38. Пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (положення якого діяли на час існування спірних правовідносин до моменту виключення цього пункту Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування") було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом (тобто Законом №1402-VIII), мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № 41-45, сторінка 529; 2015 рік, № 18-20, сторінка 132 з наступними змінами).