ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/11330/17
адміністративне провадження № К/9901/30107/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року (суддя Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (судді: Горяйнов А.М., Кучма А.Ю., Файдюк В.В.) у справі за позовом Національного антикорупційного бюро України до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Національної асоціації адвокатів України та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
У вересні 2017 року Національне антикорупційне бюро України (далі позивач, НАБУ) звернулося до суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Національної асоціації адвокатів України та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, за участю третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24 лютого 2017 року та рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14 липня 2017 року № VІІ-024/2017 та №VІІ-025/2017.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Національної асоціації адвокатів України не надано належної оцінки доказам та доводам детектива Першого підрозділу детективів Головного підрозділу Національного антикорупційного бюро України Полховської Надії Миколаївни щодо не дотримання правил адвокатської етики адвокатами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при здійсненні захисту своїх підзахисних - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Так, позивач наголосив на тому, що зазначені адвокати в судовому засіданні склали з себе повноваження захисників підозрюваних - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та покинули зал судового засідання, що на думку позивача, є свідченням того, що адвокати порушили основні засади здійснення адвокатської діяльності, а відтак рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24 лютого 2017 року та рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Національної асоціації адвокатів України від 14 липня 2017 року №VII-024/2017 та від 14 липня 2017 року №VII-025/2017 є протиправними та підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що відповідачі належним чином дослідили та надали оцінку доводам, що були надані адвокатами, стосовно яких здійснювалася перевірка та особою, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвокатів. За результатами розгляду відповідних скарг відповідачі прийняли законні та обґрунтовані рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неналежну оцінку доводам та доказам, які були надані до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області на підтвердження допущення адвокатами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразового грубого порушення Правил адвокатської етики та присяги адвоката.
Позиція інших учасників справи.
Від ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_2, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до суду надійшли відзиви на касаційну скаргу позивача, в яких вони просять залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 грудня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Детектив Першого підрозділу детективів Головного підрозділу Національного антикорупційного бюро України Полховська Н.М. звернулася до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва зі скаргою від 08 серпня 2016 року № 041-252/26418 на дії адвоката ОСОБА_1 та зі скаргою від 08 серпня 2016 року № 041-252/26420 на дії адвоката ОСОБА_2 .
Зазначені скарги були передані на розгляд до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.
Рішеннями Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24 лютого 2017 року дисциплінарні справи відносно адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. були закриті.
Рішеннями Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14 липня 2017 року № VІІ-024/2017 та № VІІ-025/2017 зазначені рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області були залишені без змін.
Не погоджуючись із рішеннями Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за результатами розгляду скарг на адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2., Національне антикорупційне бюро України звернулося до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їхнього застосування.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Статтею 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (частина перша статті 4 цього Закону).
Відповідно до статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги. Адвокату забороняється: 1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; 2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; 3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; 4) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом. Адвокат забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.
Приписами статті 33 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно зі статтею 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом. Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).
Положеннями статті 37 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
Згідно з частиною другою статті 38 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів. Відмова в наданні інформації на запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.
Приписами статті 39 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено порядок дій при вчинені наступної стадії дисциплінарного провадження - порушення дисциплінарної справи, - згідно з якими за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки. Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов`язків адвоката.
На час виникнення спірних правовідносин чинними були Правила адвокатської етики, затверджені Установчим З`їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року (далі - Правила адвокатської етики), згідно з абзацами четвертим і п`ятим преамбули яких надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки. При цьому специфіка, комплексний характер обов`язків, що покладені на адвокатуру, обумовлюють необхідність збалансування засад служіння адвоката інтересам окремого клієнта та інтересам суспільства в цілому, дотримання принципів законності і верховенства права. Дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил розглядається світовою адвокатською спільнотою як необхідна передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі в демократичному суспільстві.
У своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам (пункти 1, 3 статті 7 Правил адвокатської етики).
Відповідно до статті 11 Правил адвокатської етики, зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.
Пункти 1 та 2 статті 12 Правил адвокатської етики передбачають, що всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу потрібно дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та інших.
Висновок Верховного Суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначається статтею 242 КАС України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Предметом оскарження у цій справі є рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 24 лютого 2017 року та рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14 липня 2017 року № VІІ-024/2017 та №VІІ-025/2017.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувані рішення були прийняті за результатами розгляду скарги детектива Першого підрозділу детективів Головного підрозділу Національного антикорупційного бюро України Полховської Н.М.
Підставою для звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргами на дії адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. стало те, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №52015000000000002. У ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження було повідомлено про підозру ОСОБА_4 та ОСОБА_3, захисниками яких були адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2
У скаргах від 08 серпня 2016 року № 041-252/26418 та № 041-252/26420 зазначено, що 25 червня 2016 року під час розгляду Солом`янським районним судом м. Києва клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про обрання запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою ОСОБА_3 адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали з себе повноваження захисників підозрюваного та покинули залу судового засідання. Зазначена обставина стала підставою для оголошення перерви у судовому засіданні.
Додатково у скарзі від 08 серпня 2016 року № 041-252/26418 зазначено, що адвокат ОСОБА_1 28 липня 2016 року під час розгляду Солом`янським районним судом м. Києва клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 без належних на те підстав та вмотивованого обґрунтування своєї правової позиції відмовився від участі в судовому засіданні та покинув залу судового засідання.
На думку скаржника, подібна поведінка адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2. суперечить статті 8 Правил адвокатської етики та присязі адвоката.
Приймаючи рішення від 24 лютого 2017 року про закриття дисциплінарних справ відносно адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2., Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області виходила з того, що під час проведення судового засідання 25 червня 2016 року підозрюваний ОСОБА_3 перебував у безпорадному (непритомному) стані, який не дозволяв йому скористатися своїм правом на безпосередню (самостійну участь) в судовому засіданні, а також скористатися процесуальними правами, передбаченими статею 42 КПК України. У свою чергу слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотань про відкладення судового засідання у зв`язку зі станом здоров`я підозрюваного. Адвокати ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з огляду на стан ОСОБА_3, були позбавлені можливості погоджувати правову позицію з підзахисним та здійснювати його належний захист під час кримінального провадження. У зв`язку з цим Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області прийшла до висновку про те, що дії адвокатів у судовому засіданні 25 червня 2016 року були вчинені з дотриманням принципу домінантності інтересів підзахисного, з метою недопущення порушення прав підозрюваного та у спосіб, що не заборонений законодавством.