ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 0440/6844/18
адміністративне провадження № К/9901/26616/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року (судді: Іванов С.М., Божко Л.А., Дурасова Ю.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
11 вересня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ТУДСА в Дніпропетровській області ) та, з урахуванням заяви від 27 листопада 2018 року, в якій просила:
- визнати бездіяльність Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо несплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року протиправною;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області сплатити суддівську винагороду за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року ОСОБА_1 в сумі 2036797,94 грн, сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що на підставі наказу №53 від 07 квітня 1994 року зарахована до штату Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, постановою Верховної Ради України від 01 червня 2000 року №1779-111 "Про обрання суддів" позивачку обрано безстроково суддею Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. В подальшому, наказом №12-к від 02 лютого 2012 року позивачку відраховано зі штату Кіровського районного суду м. Дніпропетровська на підставі постанови Верховної Ради України від 03 листопада 2011 року "Про звільнення у зв`язку з порушенням присяги судді". Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2018 року визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 01 березня 2011 року №128/0/15-11 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за порушення присяги", визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 03 листопада 2011 року №4005-VІ "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у зв`язку з порушенням присяги судді". Це рішення постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року залишено без змін. Наказом в.о. Голови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №12-к від 31 липня 2018 року скасовано наказ №12-к від 02 лютого 2011 року про відрахування зі штату Кіровського районного суду м. Дніпропетровська судді ОСОБА_1 та зазначено про те, що судді ОСОБА_1 приступити до роботи з 01 серпня 2018 року. Проте, відповідачем не виплачено суддівську винагороду за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо несплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року протиправною.
Зобов`язано Територіальне управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області сплатити суддівську винагороду за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року ОСОБА_1 в сумі 593 484,24 грн, сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб за виключенням сум податків, сплачених у серпні 2018 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо несплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року. Оскільки винагорода за час вимушеного прогулу у період з 02 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року позивачці виплачена не була, тому враховуючи приписи статті 235 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання Територіальне управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області сплатити суддівську винагороду за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року ОСОБА_1 в сумі 593 484,24 грн, сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб за виключенням сум податків, сплачених у серпні 2018 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року скасовано в частині зобов`язання Територіальне управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області сплатити суддівську винагороду за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року ОСОБА_1 в сумі 593 484,24 грн, сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб за виключенням сум податків, сплачених у серпні 2018 року та в цій частині прийнято нову постанову. Стягнуто з Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року в сумі 2 033 296,79 грн, сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб за виключенням сум податків, сплачених у серпні 2018 року. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року - залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про протиправну бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо несплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року. Однак, на переконання колегії суддів суду апеляційної інстанції, розрахунок належної позивачці суми суддівської винагороди за час вимушеного прогулу, має розраховуватись з урахуванням приписів абз. 7-8 п. 2 Розділу ІІ Порядку № 100. Врахувавши необхідність застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, для розрахунку суддівської винагороди, судом призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої було поставлено такі питання:
- чи відповідає розрахована сума суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року, викладена в довідці-розрахунку від 23 листопада 2018 року № Б-с-1235, сформованої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, приписам абз. 7, 8 п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100;
- яка сума грошової винагороди належна до сплати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року, з урахуванням приписів абз. 7, 8 п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до висновку експерта Дніпропетровського наукового-дослідного інституту судових експертиз від 03 липня 2019 року № 2787/2788-19, розрахунок суддівської винагороди (середньої заробітної плати судді) за час вимушеного прогулу з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року, яка підлягає стягненню з відповідача, викладений в довідці-розрахунку від 23 листопада 2018 року № Б-с-1235 за підписом начальника ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області Ігнатьєвої А.В. та головного бухгалтера Коробки О.В. не відповідає приписам абз. 7, 8 пункту 2 розділу ІІ Порядку визначення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100.
Розрахований експертом розмір суддівської винагороди за даними довідок та особових листків за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року, з урахуванням абзацу 7, 8 пункту 2 Розділу ІІ Порядку визначення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 становить 2255308,79 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахована експертом суддівська винагорода належна до сплати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року, з урахуванням приписів абз. 7, 8 п. 2 Розділу ІІ Поряду обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок №100) підлягає зменшенню, у зв`язку з тим, що відповідачем в добровільному порядку було сплачено позивачці суму суддівської винагороди за період часу з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року в розмірі 222012, 00 грн, тому сума, яка підлягає сплаті на користь позивачки має становити 2033296,79 грн (2255308,79 грн. - 22201,00 грн.).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі ТУДСА в Дніпропетровській області вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ТУДСА в Дніпропетровській області в касаційній скарзі наводить розрахунок розміру часу вимушеного прогулу, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці.
Позиція інших учасників справи.
Від позивачки до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 грудня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2018 року визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 01 березня 2011 року № 128/0/15-11 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за порушення присяги". Визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 03 листопада 2011 року № 4005- VI "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у зв`язку з порушенням присяги судді". Це рішення постановою Великої палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року залишено без змін та набрало законної сили.
На підставі вказаного рішення, наказом в.о. голови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська "Про скасування наказу" № 12-к від 31 липня 2018 року скасовано наказ № 12-к від 02 лютого 2012 року про відрахування зі штату Кіровського районного суду м. Дніпропетровська судді ОСОБА_1, згідно постанови Верховної Ради України від 03 листопада 2011 №4005-VI "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська" у зв`язку з порушенням присяги судді". Пунктом 2 вказаного наказу передбачено, що суддя ОСОБА_1 має приступити до роботи з 01 серпня 2018 року.
Згідно довідки-розрахунку № Б-с-1235 від 23 листопада 2018 року Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, сума грошової винагороди за 1 603 робочі дні за період з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року складає 715 018,15 грн.
Проте, суддівська винагорода за час вимушеного прогулу у період з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року позивачці в повному обсязі виплачена не була.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача по неповній виплаті суддівської винагороди за час вимушеного прогулу у період з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року, позивачка звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Релевантні джерела права та акти їх застосування.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Частиною шостою статті 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 06 червня 2016 року №1402-VIІІ (далі - Закон №1402-VIІІ) встановлено, що кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №1402-VIІІ голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ.
Згідно із частинами першою, другою статті 48 Закону №1402-VIІІ суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Частиною першою статті 52 Закону №1402-VIІІ встановлено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Відповідно до частини 10 статті 135 Закону №1402-VIІІ суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із частиною другою статті 148 Закону №1402-VIІІ видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
Пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону №1402-VIІІ встановлено, що Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;
Статтею 149 Закону №1402-VIІІ визначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Указ Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97 встановлено, що акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття (абзац 3 пункту 7).
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Скаржник звернувся до суду з касаційною скаргу на рішення суду апеляційної інстанції, в якій не погоджується з присудженою судом, сумою суддівської винагороди за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання Територіальне управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області сплатити суддівську винагороду за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 грудня 2017 року ОСОБА_1 в сумі 593 484,24 грн, сплативши з цієї суми податки з доходів фізичних осіб за виключенням сум податків, сплачених у серпні 2018 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
- чи відповідає розрахована сума суддівської винагороди за час вимушеного прогулу з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року, викладена в довідці-розрахунку від 23 липня 2018 року № Б-с-1235, сформованої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, приписам абз. 7, 8 п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100;
- яка сума грошової винагороди належна до сплати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року, з урахуванням приписів абз. 7, 8 п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Розрахований експертом розмір суддівської винагороди за даними довідок та особових листків за період часу з 02 лютого 2012 року по 31 липня 2018 року, з урахуванням абзацу 7, 8 пункту 2 Розділу ІІ Порядку визначення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 становив 2255308,79 грн.