ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 815/133/16
касаційне провадження № К/9901/27613/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області (далі - Інспекція) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 (суддя Бутенко А.В.) та ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 (головуючий суддя - Запорожан Д.В., судді - Романшин В.Л., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веломото ЛТД" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2015 № 0001812201.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ "Екодит" щодо придбання товару згідно договору-купівлі продажу№ 708 від 07.08.2014 підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; ані під час здійснення господарських операцій, ані на теперішній час немає кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб ТОВ "Екодит"; ТОВ "Екодит" задекларувало свої податкові зобов`язання по господарських операціях з Товариством у податковій звітності, яка без зауважень була прийнята податковим органом; ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів на запит Інспекції щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Екодит" по взаємовідносинах з Товариством надіслала інформацію реєстраційно-звітного характеру по ТОВ "Екодит", з якої вбачається, що ТОВ "Екодит" знаходиться за юридичною адресою, не має статусу "ризикового" та є платником податку на додану вартість Інспекцією; інформація, на яку послалась Інспекція у акті перевірки, не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 09.02.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове
повідомлення-рішення від 08.10.2015 № 0001812201.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: фактичне здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ "Екодит" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про ведення ТОВ "Екодит" із порушенням вимог діючого законодавства, Інспекцією в процесі розгляду справи надано не було, тоді як надані Товариством докази свідчать про зворотнє.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.11.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: аналізуючи податкові накладні від постачальників на користь ТОВ "Екодит" податковим органом не встановлено фактів придбання на території України, у звітності з податку на додану вартість ТОВ "Екодит" декларувало в рядку 12.1 декларації імпортні операції, однак за даними системи "Податковий блок" в митних деклараціях серед придбаного товару протягом 2013-2014 років відсутня номенклатура та коди товару, яка зазначена в податкових накладних, виписаних ТОВ "Екодит" на користь Товариства, що унеможливлює реалізацію товару без його придбання.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.11.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 01.12.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, податку на прибуток та валютного законодавства (формування собівартості імпортованого товару) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої були оформлені актом від 21.09.2015 № 617/15-21-22-03/34168964, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1121671,00 грн., у тому числі: за серпень 2014 року - 359486,00 грн., за вересень 2014 року - 762185,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу витрат, враховуються при визначенні обєкта оподаткування, вартість товарів (трактори садово-городні, що керуються водієм, який іде поруч; мотоблоки для обробки землі (у розібраному стані для зручності транспортування) двоколісні з дизельним двигуном потужністю 7,05 Квт, модель JR, новий 2014 р.в. (з електричним стартером); велосипеди двоколісні без двигуна нові (у частково розібраному стані для зручності транспортування), рама з чорних металів з розміром коліс D24, моделі: GW397 POWER TM AZIMUT; G Fusion TM AZIMUT; GW 127 G BLASTER TM AZIMUT; GW 165 GSPRINT TM AZIMUT), придбаних у ТОВ "Екодит" згідно договору купівлі-продажу № 708 від 07.08.2014, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки в податкових накладних по зазначених товарах вказано коди УКТ ЗЕД 8701100000, 87012003000, що засвідчує про необхідність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на всіх етапах постачання на території України, тоді як аналізуючи податкові накладні від постачальників на користь ТОВ "Екодит" податковим органом не встановлено фактів придбання на території України, у звітності з податку на додану вартість ТОВ "Екодит" декларувало в рядку 12.1 декларації імпортні операції, однак за даними системи "Податковий блок" в митних деклараціях серед придбаного товару протягом 2013-2014 років відсутня номенклатура та коди товару, яка зазначена в податкових накладних, виписаних ТОВ "Екодит" на користь Товариства, що унеможливлює реалізацію товару без його придбання. Вказані обставини слугували підставою для висновку Інспекції про дефектність податкових накладних, виписаних ТОВ "Екодит" на користь Товариства.
На вказаний акт перевірки Товариством були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акта перевірки були залишені без змін.
На підставі висновків вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 08.10.2015 № 0001812201, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 1121671,00 грн. - за основним платежем та на 560835,00 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Положеннями підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до абзаців 5-6 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.