ПОСТАНОВА
Іменем України
22 грудня 2020 року
Київ
справа №640/9593/20
адміністративне провадження №К/9901/27584/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/9593/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов`янський базар" до Дніпровської міської ради, Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Антимонопольного комітету України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Дніпротехекологія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпроменерго", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2020 року про забезпечення позову (суддя Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.),-
ВСТАНОВИВ:
29 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов`янський базар" (далі за текстом- позивач, ТОВ "Слов`янський базар") звернулося до суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі - ДМР), Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Антимонопольного комітету України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Дніпротехекологія" (далі - ТОВ "НВП "Дніпротехекологія"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпроменерго" (далі - ТОВ "Техпроменерго"), в якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 3 червня 2020 року:
- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 року №9/52 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста";
- скасувати рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 року №9/52 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста";
- визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо погодження проекту рішення Дніпропетровської міської ради від 18 грудня 2019 року №9/52 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста";
- зобов`язати Антимонопольний комітет України скасувати рішення про погодження Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проекту рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 року №9/52 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" (далі - рішення №9/52);
- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 року №11/57 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста";
- скасувати рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 року №11/57 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста";
- визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо погодження проекту рішення Дніпропетровської міської ради від 20 травня 2020 року №11/57 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста";
- зобов`язати Антимонопольний комітет України скасувати рішення про погодження Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проекту рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 року №11/57 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" (далі - рішення №13/27).
25 та 27 травня 2020 року ТОВ "НВП "Дніпротехекологія" та ТОВ "Техпроменерго" відповідно було подано позовні заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про скасування рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 року №9/52 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" в частині, яка стосується прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Дніпротехекологія" та ТОВ "Техпроменерго".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2020 року позовні заяви ТОВ "НВП "Дніпротехекологія" та ТОВ "Техпроменерго" як третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору в адміністративній справі №640/9593/20, залишено без розгляду. Цією ж ухвалою на підставі статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ТОВ "НВП "Дніпротехекологія" та ТОВ "Техпроменерго" залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
16 червня 2020 року ТОВ "Слов`янський базар" та третіми особами - ТОВ "Техпроменерго", ТОВ "НВП "Дніпротехекологія" до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 року №9/52 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" та зупинення дії рішення Дніпровської міської ради від 20 травня 2020 року №11/57 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста".
Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що оскаржені рішення були прийняті Дніпровською міською радою з порушенням процедури їх прийняття, зокрема порушено вимоги підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року №1160 (далі - Закон №1160) в частині строку та порядку оприлюднення цих рішень. Також, на думку заявників, органом місцевого самоврядування при прийнятті спірних рішень порушено принципи рівності усіх платників податків перед законом та нейтральності оподаткування внаслідок встановлення різної ставки плати за оренду землі за земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням, що є порушенням антиконкурентного законодавства та створює дискримінаційні умови діяльності. Заявники наголошують, що рішенням №9/52 ставки земельного податку підвищено з 3% до 12% їх нормативної грошової оцінки, а рішенням №11/57 - з 3% до 10 %. З наведеного, на думку заявників, випливає очевидна протиправність оскаржених рішень. Водночас введення їх в дію створює для позивача та третіх осіб обов`язок щодо сплати значно завищених грошових сум до місцевого бюджету, несплата яких матиме наслідком відповідальність у вигляді штрафних санкцій та ймовірності розірвання договору оренди за ініціативою орендодавця. За таких обставин, ефективним та найменш затратним способом відновлення порушених прав позивача та третіх осіб буде саме вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржених рішень
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 17 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, заяву про забезпечення позову задовольнив частково. Зупинив дію рішення Дніпровської міської ради від 18 грудня 2019 року №9/52 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" до набрання рішенням суду законної сили у адміністративній справі № 640/9593/20 відносно ТОВ "Слов`янський базар", ТОВ "Техпроменерго", ТОВ "НВП "Дніпротехекологія". В іншій частині заяви відмовив.
Забезпечуючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявниками обставини як ознака очевидної протиправності рішення №9/52, а саме прийняття цього акта з порушенням приписів статей 12 та 274 ПК України, свідчать про наявність підстав для забезпечення позову в цій частині. Натомість, рішення №11/57 набирає чинності лише з 1 січня 2021 року, у зв`язку з чим суд не знайшов підстав для забезпечення позову в цій частині.
Апеляційний суд в повній мірі погодився із викладеними у рішенні суду першої інстанції висновками та додатково вказав, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, судом першої інстанції не була висловлена думка щодо законності чи правомірності рішення №9/52 та оскаржувана ухвала не має визначального впливу на рішення, яке буде ухвалено за наслідками розгляду поданого ТОВ "Слов`янський базар" позову.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, Дніпровська міська рада подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що в описово-мотивувальних частинах оскаржених рішень не зазначено, яким чином та яку шкоду може бути завдано позивачу та третім особам. Скаржник звертає увагу, що положення підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачають, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків і зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. На думку скаржника, рішення судів про забезпечення позову фактично ґрунтуються на припущеннях. Крім того, скаржник вказує на те, що рішення №9/52 є нормативно-правовим актом, тому обраний судами спосіб забезпечення позову шляхом зупинення його дії лише відносно ТОВ "Слов`янський базар", ТОВ "Техпроменерго", ТОВ "НВП "Дніпротехекологія" суперечить вимогам статті 151 КАС України. ДМР зазначає, що забезпечення позову не може розцінюватись як самостійний спосіб захисту порушеного права та не повинно призводити до вирішення позовних вимог або досягнення іншої мети, не пов`язаної із забезпеченням права особи до вирішення справи по суті. Разом з тим, у цій справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову було ухвалено рішення по суті позовних вимог без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
ТОВ "Слов`янський базар" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Позивач зазначає, що на існування очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень вказує порушення відповідачем імперативних положень статей 12 та 274 ПК України, а також вимог Закону №1160 в частині порушення строків і порядку оприлюднення регуляторних актів. У мотивувальних частинах судових рішеннях чітко вказано про очевидну протиправність прийнятих ДМР рішень з наведених підстав та зазначено, що останні можуть призвести до негативних наслідків для заявників, зокрема, у вигляді безпідставного стягнення завищеного розміру податків та орендної плати, тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними. Щодо посилань ДМР на приписи статей 17, 43 ПК України позивач зазначає, що указані норми права закріплюють право платника податків на залік чи повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, проте реалізація такого права може бути значно тривалою у часі та витратною для позивача у разі відмови контролюючого органу у добровільному вчиненні таких дій. На думку позивача, обраний судами спосіб забезпечення позову не суперечить вимогам частин першої та п`ятої статті 151 КАС України та є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.
Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 12 листопада 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами положень статей 150 та 151 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, колегією суддів не переглядаються судові рішення в частині відмови в задоволенні забезпечення позову.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.