ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № П/811/922/17
адміністративне провадження № К/9901/34771/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № П/811/922/17
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, постановлене суддею Хилько Л.І.
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Білак С.В., суддів Малиш Н.І., Шальєвої В.А.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України в Кіровоградській області), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Кіровоградській області щодо нездійснення нарахування судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";
1.2. стягнути з ТУ ДСА України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за січень 2017 року в сумі 23 000,00 грн;
1.3. допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення винагороди.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно недоплатив позивачу суддівську винагороду, оскільки її розмір, як вважає останній, регулюється нормами Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, у задоволенні адміністративного прозову ОСОБА_1 відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що посадовий оклад судді, який не прийшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру, передбаченого частиною 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), з урахуванням вимог пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України №1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VIII), який встановлює розмір мінімальної заробітної плати для обчислення розрахункової величини посадового окладу та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки прийнятий пізніше Закону №2453-VI.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
5. 13 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
6. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що він призначений на посаду судді до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) та не проходив кваліфікаційне оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), а тому його посадовий оклад необхідно обраховувати з огляду на розмір, визначений частиною третьою статті 133 Закону №2453-VI та має становити 10 мінімальних заробітних плат.
6.1. Зазначає, що законодавцем не вносились зміни до Закону №2453-VI та/або до Закону №1402-VIII у частині розміру суддівської винагороди в тому числі й розрахункової величини, з якої і здійснюється нарахування суддівської винагороди.
6.2. З огляду на викладене та зважаючи на гарантію, передбачену частиною другою статті 130 Конституції України (стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок), скаржник вважає, що застосування відповідачем при виплаті йому суддівської винагороди пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та невиконання пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
6.3. Також скаржник вказує на те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 04 грудня 2018 року № 11-рп/2018 зазначив, що зменшення розміру винагороди судді створює загрозу незалежності як судді, так і судової влади загалом, а також умови впливу на суддю за допомогою розміру його матеріального забезпечення. Стверджує, що обмеження розміру суддівської винагороди суперечить принципам незалежності суддів, дотримання яких гарантовано як національним, так і міжнародним законодавством.
7. 13 грудня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Калашнікова О.В., Соколов В.М.
8. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 22 грудня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
10. 02 січня 2020 року від ТУ ДСА України у Кіровоградській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судом першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказує на те, що позивач, будучи суддею, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, правомірно отримує винагороду з урахуванням положень Закону №1774-VIII. Стверджує, що такий розмір суддівської винагороди не створює небезпеки для отримання гарантій незалежності суддів та не звужує права позивача. При цьому, відповідач зазначив, що оскаржувані рішення у даній справі відповідають правовим позиція, викладеним у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 812/727/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 818/975/17, від 07 лютого 2018 року у справі № 825/933/17, від 20 квітня 2018 року у справі № П/811/638/17 та від 25 липня 2019 року у справі № П/811/567/17.
11. Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами фактичні обставини справи
12. Указом Президента України №336/2012 від 18 травня 2012 року позивача було призначено на посаду судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області строком на п`ять років.
13. Наказом голови Кіровоградського районного суду Кіровоградської області №21-к від 05 червня 2012 року позивач зарахований до штату суду.
14. Так, відповідачем була нарахована та виплачена позивачу суддівська винагорода за січень 2017 року в сумі 23000 грн (враховуючи відпускні - 8000 грн), виходячи з розміру посадового окладу, обчисленого як 10 мінімальних заробітних плат в розмірі 16 000 грн, відповідно до приписів пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII, проте позивач вважає, що його розмір суддівської винагороди повинен обраховуватись виходячи із розміру 10 мінімальних заробітних плат (10*3200) і дорівнювати 32000,00грн.
15. Не погодившись з даними обставинами, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Нормативне регулювання
16. Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
17. Частинами другою та третьою статті 129 Закону №2453-VI визначалось, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
18. Законом України від 19 грудня 2013 року №716-VII "Про внесення зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" було виключено положення абзацу п`ятого частини третьої статті 129 Закону №2453-VI (щодо запровадження посадового окладу з 01 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат).
19. Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIІІ (далі - Закон №192-VIII) було викладено в новій редакції Закон №2453-VI, частиною третьою статті 133 якого визначалось, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
20. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон №1402-VIII, частинами першою та другою статті 135 якого визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
21. Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIIІ було встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) 30 мінімальних заробітних плат - судді місцевого суду; 2) 50 мінімальних заробітних плат - судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду; 3) 75 мінімальних заробітних плат - судді Верховного Суду.
22. Водночас Законом №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, частину третю статті 135 Закону №1402-VIIІ було викладено в такій редакції: "Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року".
23. Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01 січня 2017 року становив 1600 грн, а розмір мінімальної заробітної плати - 3200 грн.
24. Пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (положення якого діяли на час існування спірних правовідносин до моменту виключення цього пункту Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування") було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом (тобто Законом №1402-VIII), мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № 41-45, сторінка 529; 2015 рік, № 18-20, сторінка 132 з наступними змінами).
25. Пункт 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № 41-45, сторінка 529; 2015 рік, № 18-20, сторінка 132 з наступними змінами).
26. Згідно з частиною першою статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
27. Як зазначалось раніше, частиною третьою статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIІІ було визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
28. 06 грудня 2016 року був прийнятий Закон №1774-VIII, що набрав чинності 1 січня 2017 року.
29. Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
30. Згідно з пунктом 9 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
31. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - Закон № 460-IX).