ПОСТАНОВА
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа №822/355/17, адміністративне провадження №К/9901/29381/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.02.2017р. (суддя - Божук Д.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017р. (судді - Залімський І.Г., Сушко О.О., Смілянець Е.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту), висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви;
зобов`язати відповідача надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо нарахування та виплати грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850).
Судами встановлено, що наказом ГУНП від 15.02.2016р. №16 о/с позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0720979 позивачу з 23.04.2016р. встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС. (а.с. 11)
14.12.2016р. позивач звернувся до відповідачів з заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. (а.с. 8-9)
Листом від 27.12.2016р. №29/с-234 Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області повідомило позивача, що відповідно до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", який набрав чинності 07.11.2015р., передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання відповідно до підпункту 4 пункту 1 зазначеної статті, у разі встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок зазначених причин. Призначення одноразової грошової допомоги працівникам міліції згідно з Законом України "Про міліцію" та Порядку № 850 не входить до компетенції ГУНП в Хмельницькій області. (а.с. 13)
Листом від 27.12.2016р. №29/С-239 ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області повідомила позивача, що дія постанови Кабінету Міністрів України №850 не поширюється на працівників поліції, тому підстав для направлення до МВС України висновку щодо виплати йому грошової допомоги згідно п.8 Постанови немає, оскільки відповідно до п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" наказом ГУНП від 15.02.2016 №16 о/с його звільнено зі служби в поліції за власним бажанням, тобто, на момент звільнення він є капітаном поліції і втратив право на грошову допомогу як працівник міліції. (а.с. 14)
Вважаючи протиправними дії Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що після звільнення зі служби в поліції, йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України. В подальшому ним було подано заяву до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про виплату грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності. Проте у такій виплаті йому відмовлено.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.02.2017р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017р, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області, щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ Україна у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви, висновку щодо виплати позивачу грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви.
Зобов`язано ліквідаційну комісію Управління МВС України в Хмельницькій області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України, необхідні документи для призначення та виплати позивачу грошової допомоги, у зв`язку із встановленням IІI групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку №850.
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області - відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов`язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.
Суди вважають необґрунтованими твердження відповідачів, про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, так як подав рапорт після втрати чинності Законом України "Про міліцію", оскільки позивачу встановлено ІІI групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також, як передбачено ст. 23 Закону України "Про міліцію" - право на одноразову грошову допомогу у працівника міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.
Суди дійшли висновку, що розгляд заяви позивача відбувся з порушенням Порядку №850, оскільки відповідач не звертався ні з документами, ні з висновком до Міністерства внутрішніх справ України щодо виплати грошової допомоги позивачу, і, відповідно, будь-яке рішення з даного питання Міністерством внутрішніх справ України не приймалося.
Крім того, суди дійшли висновку, що належним способом захисту, необхідним для захисту прав позивача, є визнання протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області, щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ Україна у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви, висновку щодо виплати позивачу грошової допомоги разом з підтвердженими документами, які додані до заяви та зобов`язання вчинити передбачені чинним законодавством дії.
З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що право на призначення та виплату грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку №850 мають право виключно особи, останнім місцем роботи яких є органи міліції, а також пенсіонери МВС. При цьому, порядок та умови отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності поліцейським передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Порядком № 4. Отже особам, останнім місцем роботи яких є підрозділи Національної поліції, в тому числі й позивачу у даній справі, одноразова грошова допомога в разі встановлення інвалідності призначається та виплачується згідно положення Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №4.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
07.11.2015р. набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію".
Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закон України "Про Національну поліцію" визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".
Відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закон України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Закон України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності України "Про Національну поліцію".
Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.