ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 920/588/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Укргазвидобування",
представник позивача - Ільницький І.Й., адвокат (довіреність від 30.10.2020 № 2-1073д),
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування",
представник відповідача - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування",
на рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2019,
додаткове рішення господарського суду Сумської області від 03.01.2020 (головуючий суддя Яковенко В.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 (головуючий Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В. і Демидова А.М.)
у справі № 920/588/19
за первісним позовом акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - Товариство)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний інститут компресорного і енергетичного машинобудування" (далі - Інститут)
про стягнення 6 802 704,00 грн
та за зустрічним позовом Інституту
до Товариства
про стягнення 8 974 704,00 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Інституту про стягнення 3 761 904,00 грн пені та 3 040 800,00 грн 7 % штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Інститутом умов договору поставки від 07.08.2018 №ЛГВ-701/11-18 (далі - Договір) у частині строків поставки товару.
Інститут звернувся до господарського суду Сумської області із зустрічним позовом до Товариства про стягнення 6 802 704,00 грн заборгованості за Договором та 2 172 000,00 грн, як безпідставно отриманих Товариством на підставі вимоги від 15.02.2019 № 2-2-2-06-391 за гарантією виконання зобов`язань від 06.08.2018 № GR10581КН18 (далі - Гарантія), укладеною Інститутом та АТ "Райффайзен Банк Аваль".
Зустрічний позов мотивовано тим, що на виконання Договору Інститутом було здійснено поставку товару на загальну суму 43 440 000, 00 грн., тобто зобов`язання з поставки постачальником виконано у повному обсязі. 12.09.2018 Товариством здійснено попередню оплату в сумі 13 032 000,00 грн. 04.04.2019 Товариством сплачено 19 982 400,00 грн, а 21.06.2019 - 3 662 896,00 грн. Загалом сплачено 36 677 296, 00 грн. Тобто заборгованість Товариства перед Інститутом за отриманий за Договором товар складає 6 802 704,00 грн (43 440 000,00 - 36 677 296,00 = 6 802 704,00).
Рішенням господарського суду Сумської області від 19.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020, в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Інституту грошові кошти у розмірі 8 974 704,00 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані в частині первісного позову тим, що Інститутом як постачальником доведено відсутність на дату завершення строку поставки остаточно визначених Товариством технічних параметрів обладнання, яке мало бути виготовлене та поставлене за Договором, а також затягування погодження технічних параметрів обладнання та ненадання необхідної для його виготовлення інформації Товариством протягом строку поставки, що позбавило Інститут можливості здійснити виготовлення та поставку товару (обладнання) у визначений Договором строк, тобто Інститутом доведено відсутність його вини у порушенні зобов`язання щодо поставки товару у строк визначений Договором.
В частині зустрічного позову судові рішення мотивовані тим, що Товариство як покупець всупереч умов Договору (пункт 1.1 Договору та пункт 2 специфікації до Договору) та вимог законодавства [статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)] не сплатило Інституту як постачальнику повної ціни переданого товару і заборгованість складає 6 802 704,00 грн. При цьому покупець не заперечує ні щодо факту несплати ним повної ціни переданого постачальником товару, ні щодо суми заборгованості у розмірі 6 802 704,00 грн за отриманий товар.
Додатковим рішенням господарського суду Сумської області від 03.01.2020 задоволено клопотання Інституту про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Товариства витрати на професійну правничу допомогу в сумі 65 000,00 грн.
Додаткове рішення обґрунтоване тим, що на підтвердження витрат на правничу допомогу Інститутом надано договір про надання правової допомоги від 01.08.2018 № 20/2018, укладений ним з адвокатським об`єднанням "АДВОС", акт виконаних робіт за цим договором, а також рахунок від 20.12.2019 № 250 для оплати правової допомоги (гонорару) на суму 65 000,00 грн, який був оплачений Інститутом 23.12.2019, що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2019 № 193 та випискою по особовому рахунку. При цьому судом визнано необґрунтованими доводи Товариства щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду, а також те, що судами оскаржувані рішення прийняті без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволення зустрічного позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами:
- неправильно застосовано норми процесуального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 71, 108, 215 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у частині висновків спеціалістів не пов`язаних з наданням консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів;
- не враховано висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 916/804/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 щодо застосування статей 594, 614, 1212, 1213 ЦК України у подібних правовідносинах.
Від Інституту відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Товариства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 916/804/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 щодо застосування статей 594, 614, 1212, 1213 ЦК України у подібних правовідносинах.
Водночас у даній справі № 920/588/19 суди встановили, що відповідно до умов Договору Інститут взяв на себе зобов`язання у порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити Товариству товар (комплекс обладнання із компримування, підготовлення завантаження природного газу в автомобільний транспорт та розвантаження із подаванням в газотранспортну систему), зазначений у специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до Договору. Строк поставки визначається графіком поставки товару, який є додатком № 6 до Договору та його невід`ємною частиною.
Загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 43 440 000,00 грн.
Строк поставки товару згідно з графіком поставки товару - 120 календарних днів з дати укладання договору, тобто до 05.12.2018 включно.
Технічні характеристики товару, який має бути виготовлений та поставлений постачальником покупцеві, визначено в додатку № 3 до Договору.
Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки проводяться у вигляді попередньої оплати у розмірі 13 032 000,00 грн., а решта 70% загальної вартості, що становить 30 408 000,00 грн., сплачується покупцем по факту поставки товару на протязі 30 календарних днів.
Згідно з пунктом 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором.
Пунктом 7.9 Договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до пункту 10.2 Договору вимоги забезпечення виконання зобов`язань по Договору постачальником: забезпечення виконання зобов`язань по Договору здійснюється до укладення Договору в один із способів: надання банківської гарантії виконання зобов`язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у типовій формі банківської гарантії виконання зобов`язань постачальником за Договором, яка є додатком № 5 до Договору та її сума повинна бути не менше 5% від загальної вартості Договору.
Згідно з пунктом 2 специфікації (додаток № 3 до Договору) сторонами було визначено наступні умови та строки оплати товару: 30% - попередня оплата, 70% - оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів.
12.09.2018 покупцем здійснено попередню оплату в розмірі 13 032 000, 00 грн. 04.04.2019 покупцем сплачено 19 982 400, 00 грн, 21.06.2019 - 3 662 896, 00 грн. Загалом Товариством сплачено 36 677 296, 00 грн.
У забезпечення належного виконання зобов`язань за Договором за клопотанням Інституту АТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь Товариства було видано безвідкладну Гарантію на суму 2 172 000,00 грн.
На виконання Договору Інститутом поставлено, а Товариством прийнято обладнання на підставі актів приймання-передачі товару від 27.02.2019 № 10 на суму 13 032 000,00 грн, від 27.02.2019 № 11 на суму 19 982 400,00 грн та від 14.03.2019 № 20 на суму 10 425 600,00 грн, тобто з простроченням поставки на 83 та 98 днів відповідно до визначених умовами Договору строків.
Товариством здійснено розрахунок штрафних санкцій за період прострочення з 06.12.2018 по 13.03.2019 включно на суму 6 802 704,00 грн, з них: пеня 3 761 904,00 грн. та 7% штрафу 3 040 800,00 грн.
Також враховуючи несвоєчасне виконання Інститутом своїх зобов`язань з поставки продукції за Договором Товариство звернулось до АТ "Райффайзен Банк Аваль" з вимогою від 15.02.2019 № 2-2-2-06-391, у якій повідомило про настання гарантійного випадку та зобов`язання сплатити йому гарантійну суму - 2 172 000,00 грн., яку було сплачено 15.03.2019.
Водночас, судами встановлено, що заперечуючи проти позову Інститут посилався на те, що прострочення поставки товару відбулося не з його вини, ним вжито усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання, а у зв`язку з невчиненням Товариством (покупцем) дій щодо непогодження технічних та інших умов (параметрів) обладнання, тобто тривалий час Товариство зволікало з погодженням технічних та інших умов (параметрів) обладнання і до погодження яких (умов) постачальник не міг приступити до виготовлення обладнання.
Пунктом 1.8 "Інші вимоги" додатку № 3 "Технічні характеристики товару" до Договору передбачено, що, зокрема, у строк 4-6 тижнів після підписання Договору, але до початку виготовлення обладнання, у тому числі закупівлі комплектуючих, надається технічна документація (українською мовою) і креслення на БКУ-1, 2, 3 блок підготовлення газу та блок розвантаження газу, тобто до початку виготовлення товару (обладнання), постачальник зобов`язаний був надати покупцю технічну документацію і креслення та не вправі був приступити до виготовлення обладнання до погодження з покупцем усіх необхідних технічних та інших умов (параметрів) товару (обладнання), оскільки у Договорі (специфікації, що є додатком № 3 до Договору) були вказані не всі технічні параметри товару, сторони зобов`язані були: згідно з пунктом 1.3.2 розділу 1.3 "Технічні характеристики обладнання" додатку № 3 до Договору, погодити продуктивність по природному газу; згідно з пунктом 2.2 підрозділу 2 розділу 1.4 "Основне обладнання" додатку № 3 до Договору, погодити тип установки осушування газу та місце підключення до початку виробництва блоку підготовлення газу (БПГ); згідно з пунктом 3 розділу 1.5 "Загальні системи та вимоги до комплексу" додатку № 3 до Договору, погодити розміри та матеріал фланцевих з`єднань.
Постачальник неодноразово звертався до покупця з проханнями щодо погодження технічних параметрів та надання інформації на виконання Договору, на підтвердження чого надав копії листів, але відповіді не отримував.