ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/18370/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.В.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" - не з`явились,
відповідача - Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" - Тищенка А.В. (адвокат),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Ойл", - не з`явились,
розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 (головуючий суддя - Грєхова О.А.),
постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 (головуючий суддя - Яковлєва М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Зубець Л.П.)
у справі № 910/18370/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" (далі -ТОВ "Софа Лтд", позивач, скаржник)
до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", відповідач),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Ойл" (далі - ТОВ "Велес Ойл"),
про визнання договору недійсним,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2019 року ТОВ "Софа Лтд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки від 25.10.2016 №4В13010И/П (далі - Договір).
1.2. Позов обґрунтовано, з посиланням на статті 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тим, що оспорюваний правочин укладено за наслідками введення позивача в оману, оскільки відповідач, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк", ініційованої Національним банком України, ввів в оману позивача про існування у Банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням попереднього боржника у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом та спонукало позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та договорів поруки, зокрема, і оспорюваного.
У зв`язку з укладенням договору поруки позивач мав намір отримати прибуток за рахунок інших майнових забезпечень основного зобов`язання. Однак, після здійснення погашення заборгованості боржника, в тому числі за рахунок отриманого у банку кредиту, йому не було передано документів, необхідних для реалізації набутих прав за основним зобов`язанням. На думку ТОВ "Софа Лтд", зазначене унеможливлює отримання прибутку. Відсутність вказаних договорів забезпечення, на переконання позивача, має істотне значення при укладенні кредитного договору та договорів поруки і підтверджує факт обману позивача. За твердженнями позивача, якщо б на момент укладання договору поруки він знав про відсутність даних забезпечень, то не укладав би ані кредитний договір, ані договори поруки з відповідачем.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані необґрунтованістю та недоведеністю заявленого позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій у справі, ТОВ "Софа Лтд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі №910/18370/19, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Софа Лтд" у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме - положень частини першої статті 517, частини першої статті 556, пункт 1 частини першої статті 611, частину другу статті 651 ЦК України, чим порушили права позивача, гарантовані частиною першої статті 2, статтею 5, частиною першою статті 46 ГПК України та статтею 20 Господарського кодексу України, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21.07.2020 у справі №910/18007/19, від 08.08.2019 у справі №910/3570/18.
4.2. Крім того, на думку скаржника, господарські суди ухвалили оскаржувані судові рішення при неповному з`ясуванню обставин у справі, без належної оцінки усіх доказів у справі (зокрема пункту 10 Договору поруки) та оцінки дій відповідача щодо умисного введення в оману позивача при укладенні правочину, а тому такі судові рішення є необґрунтованими і незаконними, та підлягають скасуванню на підставі частини третьої статті 310 ГПК України.
Також скаржник відзначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме - пункт 3 частини четвертої статті 238, частину четверту статті 269, пункт 3 частину першу статті 282 ГПК України, що також є підставою для скасування судових рішень на підставі частини першої статті 311 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
5.1. Відзивів на касаційну скаргу на адресу Касаційного господарського суду від інших учасників справи не надходило.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. 25.10.2016 між позивачем та відповідачем укладений Кредитний Договір №4С16102Г, за умов розділу А ("Істотні умови кредитування") якого лімітом цього договору є 4 350 000 000,00 грн. для фінансування поточної господарської діяльності ТОВ "Софа ЛТД"; термін повернення кредиту - 24.10.2024.
На виконання Кредитного договору відповідач надав, а позивач отримав кошти у розмірі 4 305 119 314,05 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 26.10.2016 №889.
6.2. Цього ж дня між позивачем, як поручителем, та відповідачем, як кредитором, укладено наступні договори поруки:
- №4А15116И/П, предметом якого є надання поруки за виконання ТОВ "АВАРІС" своїх зобов`язань за кредитним договором №4А15116И/П від 16.12.2015;
- № 4Б15111И/П, предметом якого є надання поруки за виконання ТОВ "БІОТО" своїх зобов`язань за кредитним договором №4Б15111И від 16.12.2015;
- №4К14363И/П, предметом якого є надання поруки за виконання ТОВ "КОМПАС Х" своїх зобов`язань за кредитним договором №4К14363И від 04.12.2014;
- №4М14367И/П (оспорюваний у даній справі договір), предметом якого є надання поруки за виконання ТОВ "МАРКЕТ-СЕРВІС" своїх зобов`язань за кредитним договором №4М14367И від 09.12.2014;
- №4О15080И/П, предметом якого є надання поруки за виконання ТОВ "ОЛІМП ОЙЛ" своїх зобов`язань за кредитним договором №4О15080И від 16.12.2015;
- №4С13268И/П, предметом якого є надання поруки за виконання ТОВ "СЕГІНА" своїх зобов`язань за кредитним договором №4С13268И від 22.04.2013;
- №4Т12029И/П, предметом якого є надання поруки за виконання ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ" своїх зобов`язань за кредитним договором №4Т12029И від 30.01.2012;
- №4Т14209И/П, предметом якого є надання поруки за виконання ТОВ "ТАНАІС-СУМИ" своїх зобов`язань за кредитним договором №4Т14209И від 17.02.2014;
- №4Ф15102И/П, предметом якого є надання поруки за виконання ТОВ "ФОБУРГ" своїх зобов`язань за кредитним договором №4Ф15102И від 16.12.2015;
- №4Я13815И/П, предметом якого є надання поруки за виконання ТОВ "ЯР-3" своїх зобов`язань за кредитними договорами №4Я13815И від 17.12.2013 та №4Я14351И від 09.12.2014.
Також 25.10.2016 між позивачем та відповідачем укладений і оспорюваний Договір поруки №4В13010И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання третьою особою (боржником) своїх зобов`язань за Кредитним договором від 11.01.2013 № 4В13010И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.
6.3. Згідно з пунктами 2 та 3 Договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
6.4. Пунктами 4, 5 та 6 Договору передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.
6.5. За положеннями пункту 7 Договору у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (пункт 7 договору поруки).
6.6. За умовами пункту 8 Договору, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
6.7. Пунктом 9 Договору встановлено, що у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.
6.8. Згідно з пунктом 10 Договору, кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.
6.9. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 11 Договору).
6.10. Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.06.2016, укладеної сторонами (пункт 17 Договору).
6.11. Як стверджував позивач, суттєвою передумовою укладання договорів поруки (в т.ч. оспорюваного) було надання йому відомостей щодо багатократного забезпечення виконання боржниками своїх зобов`язань. При цьому обов`язковою умовою, на якій наполягав позивач, було набуття ним прав на активи, що забезпечували зобов`язання попередніх боржників перед Банком.
6.12. Позивач вказував, що на виконання вказаного оспорюваного Договору поруки, ним як поручителем, були перераховані на користь Банку грошові кошти на виконання зобов`язання по кредитному договору від 11.01.2013 №4В13010И відповідно до договору поруки від 25.10.2016 №4В13010И/П, що підтверджується наданою копією платіжного доручення від 26.10.2016 №359 на загальну суму 686 208 623,83 грн.
При цьому позивач стверджував, що дії із отримання кредитних коштів по кредитному договору від 25.10.2016 №4С16102Г були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників Банку в рамках реалізації плану трансформації кредитного портфелю Банку, ініційованого Національним банком України. Однак, зобов`язання Банку щодо передання позивачу документів, які посвідчували права на активи, якими були забезпечені зобов`язання боржників у забезпечених порукою зобов`язаннях не були виконані, тому з огляду на тривале невиконанням Банком умов пунктів 8, 10 договорів поруки, позивач вважає, що Банк не мав на меті передати позивачу документи, які підтверджували наявність забезпечення зобов`язань боржників у вигляді цінних для позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договори поруки з метою реалізації плану трансформації (на виконання вимог Національного Банку України), чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов оспорюваного договору поруки.
За твердженням позивача, оспорюваний ним правочин був укладений внаслідок введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а тому правочин є недійсним у силу частини першої статті 230 ЦК України.
РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.10.2020 справу №910/18370/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Малашенкова Т.М. (головуючий суддя), судді: Булгакова І.В., Селіваненко В.П.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.11.2020 у зв`язку з відпусткою суддів Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/18370/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Оскільки наведену касаційну скаргу подано 19.10.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, переглядати судові рішення слід, зважаючи на приписи ГПК України у редакції від 08.02.2020 року.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/18370/19 за касаційною скаргою ТОВ "Софа Лтд" на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною спору у справі є питання наявності чи відсутності правових підстав для визнання Договору поруки від 25.10.2016 № 4В13010И/П недійсним, вчиненого під впливом введення в оману.
8.2. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання Договору недійсним у розумінні статей 215, 230 ЦК України.
8.3. Суди виходили з того, що позивачем належними доказами не доведено того, що відповідачем надано пропозицію позивачу щодо трансформації кредитного портфеля та обов`язковість укладення кредитного договору та оспорюваного договоу поруки для отримання позивачем прибутку, так само як і не доведено, що невиконання відповідачем зобов`язань з надання документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами, позбавило позивача того, на що останній розраховував при укладенні кредитного договору від 25.10.2016 №4С16102Г та Договору поруки.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що, виходячи з правової природи кредитного договору та наявних доказів у матеріалах справи вбачається, що укладення кредитного договору позивачем відбулося з метою фінансування своєї поточної діяльності, а укладення оспорюваного договору поруки - не внаслідок необхідності отримання прибутку від реалізації активів, що передані в забезпечення зобов`язань за кредитами третіх осіб, а у зв`язку із вільним волевиявленням позивача, здійсненого ним у порядку статті 627 ЦК України.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що в матеріалах справи міститься протокол від 21.10.2016 №4 загальних зборів учасників ТОВ "Софа ЛТД", відповідно до порядку денного якого було вирішено укласти кредитний договір з ПАТ "КБ "Приватбанк" на суму 4 350 000 000,00 грн. у зв`язку з недостатністю кількості оборотних коштів та для забезпечення діяльності товариства.
8.4. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.5. Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, щодо того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Господарські суди дійшли висновку, що матеріалами справи не підтверджено введення відповідачем в оману позивача щодо обставин, що мають істотне значення, під час укладення Договору поруки, а тому відсутні правові підстави для визнання такого Договору недійсним на підставі статті 230 ЦК України.
При цьому Касаційний господарський суд відзначає, що серед іншого оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 29.04.2020 у справі №909/685/18 та від 25.07.2019 у справі №910/9879/18 щодо застосування положень статті 230 ЦК України.
8.6. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).
8.7. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
8.8. Касаційний господарський суд, проаналізувавши зміст судових рішень з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшов висновку, що судами були ухвалені рішення відповідно до встановлених ними обставин та на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.
Тобто у цій справі судами досліджено докази та встановлені обставини, які мають індивідуальний характер, притаманний для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких відносин, на підставі яких суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання Договору поруки недійсним.
8.9. З огляду на викладене, судом касаційної інстанції відхиляються, як необґрунтовані, доводи скаржника щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме: статті 517, частини першої статті 556, пункт 1 частини першої статті 611, частину другу статті 651 ЦК України, частини першої статті 2, статті 5, частини першої статті 46 ГПК України та статті 20 Господарського кодексу України,