Постанова
Іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 523/288/19
провадження № 51-90 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сокол Т.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 04 березня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018161490002099 від 01 грудня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 01 грудня 2018 року приблизно о 16:17, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, кримінальне провадження стосовно якого закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, на перехресті вул. Савранської та вул. Тарутинської зупинили автомобіль марки "Ніссан Алмера", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням потерпілого ОСОБА_3 та, реалізуючи свій корисливий умисел, здійснили розбійний напад на останнього, в ході чого ОСОБА_1, демонструючи ОСОБА_3 ніж, почав погрожувати йому застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, а ОСОБА_2 в цей момент заволодів майном потерпілого, а саме мобільним телефоном марки "Ксіомі Редмі Ноут 4". У результаті злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно майнової шкоди на суму 5 599 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Сокол Т.В. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник Сокол Т.В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому вказує на відсутність у матеріалах кримінального провадження достатньої кількості доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Разом з тим захисник у своїй касаційній скарзі стверджує, що місцевий суд помилково кваліфікував дії ОСОБА_1 за кваліфікуючою ознакою - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази такої змови.
Одночасно захисник зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, не надав належної правової оцінки показанням потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_1 та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Також захисник Сокол Т.В. посилається на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження факту перебування засудженого у стані алкогольного сп`яніння.
Крім того, у своїй касаційній скарзі захисник звертає увагу Суду на те, що в ході апеляційного розгляду судом було залишено поза увагою клопотання сторони захисту про здійснення повторного допиту засудженого та потерпілого.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні прокурор Костюк О.С.заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив прийняті стосовно засудженого ОСОБА_1 судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник вказує на незаконність вироку місцевого та ухвали апеляційного судів, вважає, що ці рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілого ОСОБА_3, який з-поміж іншого вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка 01 грудня 2018 року на перехресті вул. Савранської та вул. Тарутинської погрожувала йому ножем, та показаннями свідка ОСОБА_4, який був очевидцем злочину і зазначив, що саме ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_3 ножем.
Крім того, місцевий суд дослідив як доказ винуватості ОСОБА_1 фактичні дані, що містяться у: протоколі прийняття заяви про вчинення злочину від 01 грудня 2018 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 просив вжити заходів щодо осіб, які, погрожуючи ножем, заволоділи його майном; протоколі огляду місця події від 01 грудня 2018 року; протоколі огляду речей від 02 грудня 2018 року; протоколі пред`явлення особи для впізнання від 02 грудня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_3, який впізнав ОСОБА_1 як особу, яка погрожувала йому ножем у момент вчинення злочину; протоколі пред`явлення особи для впізнання від 02 грудня 2018 року за участю свідка ОСОБА_4, який впізнав ОСОБА_1 як особу, яка погрожувала ОСОБА_3 ножем; протоколах пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 02 грудня 2018 року за участю потерпілого та свідка, які впізнали ніж, що був у руках ОСОБА_1 під час розбійного нападу; протоколі огляду предмета від 26 грудня 2018 року. Судом також досліджено дані, що містяться у висновку експерта від 21 грудня 2018 року № 996-Б, та інші докази, які наведені у вироку, і у своїй сукупності переконливо спростовують доводи захисника про необхідність закриття кримінального провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Таким чином, у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вироку вбачається, що суд у його мотивувальній частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, і з достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Разом з тим, досліджуючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів не встановила порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, як не встановила і підстав для визнання доказів недопустимими.