ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 536/332/20
провадження № 51-3083км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 травня 2020 року щодо ньогоу кримінальному провадженні №12020170220000055.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі-КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На зазначений вирок засуджений подав апеляційну скаргу в якій просив це рішення скасувати та закрити кримінальне провадження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в поданій апеляційній скарзі не заперечував фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції та оскаржував постановлений цим судом вирок лише через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки заподіяв тілесні ушкодження потерпілому з необережності, а тому, на його думку, його дії були неправильно кваліфіковані місцевим судом за ч. 1 ст. 121 КК. Враховуючи ці обставини вважає, що він мав право на апеляційне оскарження вироку, а апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою.
Також зауважує, що оскаржуваною ухвалою суд апеляційної інстанції помилково відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника, який апеляційної скарги на вирок не подавав.
З урахуванням наведеного вважає, що ухвала апеляційного суду не ґрунтується на вимогах закону і підлягає скасуванню.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор просив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.
Інших учасників було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді касаційної інстанції, однак вони у судове засідання не прибули і заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованими з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 412 КПК регламентовано, що істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.