Постанова
Іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 701/340/17
провадження № 51-4502км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Кузнецова С.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Чубина О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Чубина О.М. на вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 2 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250210000384, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Охматів Жашківського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 367 КК - на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки, без штрафу; за ч. 3 ст. 382 КК - на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки, без штрафу. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Цивільні позови прокурора та цивільного позивача ОСОБА_2 залишено без задоволення.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи службовою особою - виконувачем обов`язків директора державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" (далі - ДП "Іваньківський ЦЗ"), наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, умисно не виконав рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2014 року, за яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ДП "Іваньківський ЦЗ" на користь ТОВ "Прод-Маркет" (правонаступник - ФОП ОСОБА_2 ) борг на суму 239 774 грн.
Так, на підставі зазначеного рішення 23 квітня 2014 року суд видав виконавчий лист, за яким 12 травня 2014 року ДВС Маньківського районного управління юстиції ГУЮ в Черкаській області відкрила виконавче провадження № 43261093, котре в подальшому об`єднане у зведене виконавче провадження № 4930413, виконавчі дії в якому проводило УДВС ГУЮ у Черкаській області. 25 червня 2014 року державний виконавець наклав арешт на кошти ДП "Іваньківський ЦЗ" на 29 рахунках у банках, про що підприємству було повідомлено. Незважаючи на це ОСОБА_1, будучи обізнаним про накладений арешт на кошти на розрахункових рахунках підприємства, не бажаючи виконувати судове рішення про повернення боргу ФОП ОСОБА_2, умисно відкрив нові розрахункові рахунки (26 серпня 2014 року № НОМЕР_1 в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", 31 жовтня 2014 року № НОМЕР_2 в АБ "Укргазбанк"), через які ДП "Іваньківський ЦЗ" здійснювало фінансово-господарські операції (за період із 27 серпня 2014 року до 11 грудня 2015 року реалізовано продукції на суму 23 876 938,13 грн, сплачено 23 724 732,34 грн). Таким чином, ОСОБА_1, маючи фактичну можливість виконати вищезазначене судове рішення та повернути борг ФОП ОСОБА_2 на суму 239 774 грн, умисно вчинив дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він усупереч вимогам пунктів 4 і 11 розділу III Посадової інструкції директора ДП "Іваньківський ЦЗ" від 20 лютого 2012 року неналежно поставився до виконання покладених на нього службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, оскільки не вжив заходів для стягнення в судовому порядку 2 207 780,71 грн із ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", які ДП "Іваньківський ЦЗ" 21 вересня 2011 року перерахувало як попередню оплату згідно з договором поставки природного газу від 18 серпня 2011 року № 06/11-462, якого поставлено не було. Внаслідок цього 30 вересня 2014 року закінчився строк позовної давності для стягнення в судовому порядку вищезазначеної заборгованості.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 було скасовано із закриттям кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за відсутністю в діяннях ОСОБА_1 складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК. Цивільні позови прокурора та цивільного позивача ОСОБА_2 апеляційний суд залишив без розгляду.
Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2019 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2019 року в частині скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 382 КК і призначено в цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У решті ухвалу апеляційного суду залишено без змін.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 2 червня 2020 року вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 382 КК скасовано в частині вирішення цивільного позову ФОП ОСОБА_2 і призначено новий судовий розгляд у тому ж суді в іншому складі суду. У решті вирок щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 382 КК залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узгоджені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Чубин О.М. просить скасувати вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 2 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 382 КК і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення. Стверджує, що судами неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки ОСОБА_1 не пред`являлося обвинувачення за кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК, і в формулюванні обвинувачення, визнаному судами доведеним, не міститься обґрунтування заподіяння діями ОСОБА_1 "істотної шкоди охоронюваним законом правам громадянина". Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не проаналізували доказів з точки зору належності, допустимості і достовірності, при цьому не зазначили мотивів неврахування доказів, наданих стороною захисту. Крім того, захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 просив суд першої інстанції, а згодом і суд апеляційної інстанції застосувати до нього амністію, проте суди відмовили в задоволенні цього клопотання. Стверджує, що апеляційний суд не дотримався вимог статей 404 і 419 КПК, безпідставно відмовив повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та, належним чином не мотивувавши свого рішення, залишив без задоволення вимоги апеляційної скарги захисника.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Чубин О.М. і засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу, просили задовольнити її, скасувавши вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 382 КК і закривши кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Прокурор Кузнецов С.М. просив залишити касаційну скаргу захисника Чубина О.М. без задоволення, а вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 цієї статтісуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не буловстановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, є безпідставними.