Постанова
іменем України
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 711/3367/17
провадження № 51-3710км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника (у режимі відеоконференції) Фетісова Д.В.,
виправданого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої і апеляційної інстанцій, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 8 липня 2019 року й ухвалу Черкаського апеляційного суду від 7 травня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42016251010000046, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Драбівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 8 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК, і виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, будучи обізнаним про існування рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року, яке було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2015 року, про що був сповіщений юристом ОСОБА_2, котра представляла інтереси останнього згідно нотаріально посвідченої довіреності, та, отримавши 2 березня 2015 року від неї на власну електрону пошту скановану його копію, умисно, з метою перешкоджання виконанню рішення апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року в частині витребування з його незаконного володіння земельної ділянки на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, 28 серпня 2015 року уклав договір дарування вищевказаної земельної ділянки, згідно якого безоплатно передав у власність ОСОБА_3 (сина) земельну ділянку площею 1000 м2, яка розташована в АДРЕСА_2, з кадастровим номером - 7110136700-02-009-0016 та нормативною грошовою оцінкою 344 950 грн., зазначивши в п. 8 вказаного договору, що дарувальник передав у власність обдаровуваного вищевказану земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав і претензій осіб, про які в момент складання договору дарувальник і обдарований не знати не могли, оскільки на момент укладення вказаного договору ОСОБА_1 був обізнаним із рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року, та своїми діями спричинив істотну шкоду охоронюваним законом громадським інтересам на суму 344 950 грн.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що місцевий суд усупереч вимогам статей 7, 9, 22, 94, 370, 374 КПК не надав належної оцінки зібраним стороною обвинувачення доказам у їх сукупності та не дослідив їх взаємозв`язок і безпідставно дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК. На переконання прокурора, місцевий суд неправильно застосував положення закону України про кримінальну відповідальність щодо визначення об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 злочину, а саме перешкоджання виконанню судового рішення, однією із форм (способів) якого є зміна організаційно-правової форми об`єкта, який підлягає витребуванню, його відчуження, зміна правової форми його володіння чи користування на користь третіх осіб, не надав оцінки доказам обвинувачення про те, що ОСОБА_1 вчинив активні дії (здійснив відчуження вказаної земельної ділянки на користь свого сина, уклавши 28 серпня 2015 року договір дарування земельної ділянки), якими створив перешкоди у виконанні ухвали апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2015 року.
Вказує, що апеляційний суд не врахував позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 683/1507/16-к (провадження № 51-8872км18) та усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, які, на переконання сторони обвинувачення, були дослідженні неповно та з істотним порушення вимог КПК, повторно не дослідив письмових доказів, не оцінив їх на предмет належності, допустимості, і, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені у скарзі, у зв`язку із чим ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу захисник Фетісов Д.В. вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а захисник та виправданий заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.