Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 466/4793/17
провадження № 61-3775св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 серпня 2017 року у складі судді Невойта П. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2020 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевич А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 8 000,00 дол. США, що еквівалентно 208 720,00 грн, заборгованості за договором позики; 112 577,26 грн відсотків за користування позикою, 17 687,00 грн як 3 % річних від простроченої заборгованості; 3 389,85 грн судових витрат.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що 04 серпня 2014 року він надав ОСОБА_3 позику в розмірі 8 000,00 дол. США строком до 05 вересня 2014 року, про що складено відповідну розписку.
Оскільки відповідач порушив узяті на себе зобов`язання, позику не повернув, проценти за користування коштами не сплачував, тому позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Львова рішенням від 11 серпня 2017 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 8 000,00 дол. США, що еквівалентно 205 538,40 грн, а також 112 577,26 грн відсотків за користування коштами, 17 687,00 грн 3 % річних та судові витрати в сумі 3 389,85 грн, всього 339 192,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення доведеністю та обґрунтованістю заявлених вимог.
Короткий зміст рішень апеляційного суду
Львівський апеляційний суд ухвалою від 27 грудня 2019 року залучив до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Львівський апеляційний суд постановою від 24 січня 2020 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 серпня 2017 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_3 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 серпня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2020 року, справу направити на новий розгляд відповідно до територіальної юрисдикції, а саме - на розгляд Яворівського районного суду Львівської області.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 27 ЦПК України щодо визначення територіальної юрисдикції (підсудності) цієї справи, він з 28 жовтня 2005 року зареєстрований та проживає в с. Глиниці Яворівського району Львівської області, тому справа повинна розглядатися самеЯворівським районним судом Львівської області, однак суд першої інстанції не перевірив місце його реєстрації, а апеляційний суд не звернув уваги на ці порушення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Львова.
09 липня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2020 року у зв`язку з обранням судді ОСОБА_5 до Великої Палати Верховного Суду справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.