Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 125/321/19
провадження № 61-13575св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Супівська сільська рада Барського району Вінницької області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Супівської сільської ради Барського району Вінницької області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Супівської сільської ради Барського району Вінницької області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно за законом
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт, що ОСОБА_2 є її бабою, та визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну частку (пай) площею 3,7 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Супівської сільської ради Барського району Вінницької області (далі - Супівська сільська рада) та належала ОСОБА_2 згідно із сертифікатом на право власності на земельну частку (пай) серії ВН № 002606, зареєстрованим у книзі реєстрації за № 1437.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті якої залишилось спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) площею 3,7 га в умовних кадастрових одиницях вартістю 98 618,99 грн, яка розташована на території Супівської сільської ради та належала спадкодавцю згідно із сертифікатом серії ВН № 002606, зареєстрованого в книзі реєстрації за № 1437. На час відкриття спадщини вона проживала разом з ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 та протягом шести місяців після її смерті прийняла спадщину шляхом зберігання майна та особистих речей спадкодавця. Однак вона не може нотаріально оформити право власності на спадкове майно через відсутність документів, які підтверджують родинні зв`язки з померлою, та оригіналу сертифіката на земельну частку (пай). У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Барський районний суд Вінницької області рішенням від 05 квітня 2019 року позов задовольнив. Встановив, що ОСОБА_1 є рідною внучкою померлої ОСОБА_2 . Визнав за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 3,70 га без визначення меж в натурі (на місцевості), яка розташована на території Супівської сільської ради у КСП "За мир" (сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 002606).
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що згідно з випискою погосподарських книг по Супівській сільській раді від 22 лютого 2019 року № 82 протягом 1991-1999 року ОСОБА_2 проживала разом із своєю внучкою ОСОБА_1 на одному погосподарському номері. Цей факт підтверджується і показаннями свідка. Таким чином, ОСОБА_2 є бабою ОСОБА_1
ОСОБА_1 відповідно до статей 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року після смерті баби прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, спільного проживання з спадкодавцем в одному будинку, що підтверджується довідкою Супівської сільської ради від 28 січня 2019 року № 29. Інших спадкоємців майна померлої за законом та заповітним розпорядженням, а також осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадковому майні, немає. Територіальна громада на спадщину не претендує.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Супівської сільської ради подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Вінницький апеляційний суд постановою від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Супівської сільської ради задовольнив, рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 квітня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову неврахуванням місцевим судом того, що позивачка не надала належних та допустимих доказів, що вона є онукою ОСОБА_2, зокрема свідоцтв про народження її батьків, доказів того, що на час відкриття спадщини не було в живих того з її батьків, хто був би спадкоємцем першої черги, та доказів фактичного вступу в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття та отримання відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки суд першої інстанції знехтував вимогами процесуального закону щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, формально провів розгляд справи, не встановивши обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність процесуальних перешкод для розгляду апеляційної скарги заступника прокурора Вінницької області на рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 квітня 2019 року, оскільки прокурор на виконання наведених вимог Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував, у чому полягають порушення інтересів держави і неналежне здійснення органом місцевого самоврядування захисту таких інтересів, та надав докази направлення повідомлення про намір звернення до суду в інтересах цього органу.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року і залишити в силі рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 квітня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не перевірив підстав для представництва прокурором держави, оскільки прокурор фактично втрутився у приватно-правові відносини щодо спадкового майна померлої баби позивачки, не маючи на те правової підстави, оскільки держава в особі Супівської сільської ради не може претендувати на спірне спадкове майно. Апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми чинного ЦК України, оскільки до виниклих правовідносин підлягають застосуванню норми права, які були чинними на час відкриття спадщини. Крім того, апеляційний суд не повідомив ОСОБА_1 про час, дату і місце судового засідання. Підставою касаційного оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 зазначала також неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 391/375/15-ц, від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 530/61/14-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 810/3159/18, від 18 липня 2019 року у справі № 826/15794/17, від 21 жовтня 2019 року у справах № 671/1153/18 та № 671/894/18-ц, від 20 липня 2020 року у справі № 735/1521/18, від 22 липня 2020 року у справі № 682/1051/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 666/5047/15-ц та від 18 серпня 2020 року у справі № 914/1844/18.
У жовтні 2020 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
15 жовтня 2020 року справа № 125/321/19 надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права вказують на наявність підстав для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.