Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 264/5235/19
провадження № 61-11341св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Донецький обласний центр зайнятості,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного центру зайнятості про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 березня 2020 року у складі судді Іванченко А. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 01 липня 2020 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Мироненко І. П., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, та просив визнати поважними причини пропуску строку і поновити строк на звернення до суду з цим позовом; поновити його на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського міського центру зайнятості; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 07 листопада 2018 року до дня винесення рішення судом; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що наказом Донецького обласного центру зайнятості від 17 серпня 2004 року № 231-к його з 17 серпня 2004 року було призначено на посаду головного спеціаліста інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Донецького обласного центру зайнятості. Останнім його постійним місцем роботи за безстроковим трудовим договором була посада провідного юрисконсульта юридичного відділу Маріупольського міського центру зайнятості, на яку його було призначено за переведенням згідно з наказом від 02 березня 2015 року № 62-к. Наказом директора Донецького обласного центру зайнятості від 23 травня 2017 року № 140-к, ОСОБА_2 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29 травня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з чим тимчасово була вільною посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського міського центру зайнятості. Будучи обізнаним про термін відпустки ОСОБА_2, 20 квітня 2018 року він подав відповідачу заяву, в якій просив перевести його на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського міського центру зайнятості з 23 квітня 2018 року, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною постійного працівника ОСОБА_2 . Наказом Донецького обласного центру зайнятості від 23 квітня 2018 року № 136-к його було переведено на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського міського центру зайнятості тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною постійного працівника ОСОБА_2 з 23 квітня 2018 року. В його заяві про переведення та в наказі від 23 квітня 2018 року № 136-к не вказаний період (строк) відпустки по догляду за дитиною постійного працівника. Також у наказах № 136-к і № 140-к немає вказівки про те, що період відпустки може бути закінчений фактичним виходом на роботу постійного працівника, і що саме фактичний вихід на роботу постійного працівника є підставою для його звільнення з тимчасової посади. Вважає, що, оскільки на той час він був штатним працівником Маріупольського міського центру зайнятості, який є підрозділом Донецького обласного центру зайнятості, то строкового трудового договору з ним при тимчасовому переведенні не укладалось. Наказом відповідача від 06 листопада 2018 року № 347-к його було звільнено з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського міського центру зайнятості з 06 листопада 2018 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підставою для його звільнення стали заява ОСОБА_2 від 30 жовтня 2018 року про надання дозволу приступити до роботи у зв`язку з достроковим виходом з відпустки з 07 листопада 2018 року, наказ від 31 жовтня 2018 року № 341-к про дозвіл ОСОБА_2 приступити до роботи. Оскільки в наказі про тимчасове його переведення як підставу для закінчення дії строку трудового договору не зазначено фактичний вихід на роботу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника, вважає, що дія договору з ним мала бути припинена лише тоді, коли дитині виповнилось би три роки, а саме 28 березня 2020 року. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області рішенням від 06 березня 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що звільнення позивача у зв`язку із закінченням дії трудового договору проведено згідно з вимогами чинного законодавства. Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов`язувались матеріально-правові вимоги, позивач не надав, а обставини, на які посилається позивач, не є достатніми для висновку про наявність підстав для визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів та поновлення його на роботі. Оскільки суд не встановив порушень законодавства при звільненні позивача з роботи, не підлягають задоволенню і похідні вимоги позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Донецький апеляційний суд постановою від 01 липня 2020 року рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 березня 2020 року залишив без змін.
Мотивував постанову апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилався на те, що при укладенні строкового трудового договору за погодженням сторін був встановлений строк дії трудового договору, який визначено часом настання певної події, а саме - на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника. Тобто строк дії трудового договору позивача обумовлювався саме виходом на роботу основного працівника, а не досягненням дитиною основного працівника трирічного віку. 30 жовтня 2018 року ОСОБА_2 подала заяву, в якій просила дозволу приступити до роботи у зв`язку з достроковим виходом з відпустки для догляду за дитиною з 07 листопада 2018 року. Наказом Донецького обласного центру зайнятості від 31 жовтня 2018 року № 341-к ОСОБА_2 надано дозвіл приступити до роботи провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського міського центру зайнятості з 07 листопада 2018 року у зв`язку з достроковим виходом з відпустки для догляду за дитиною. Тобто строк дії трудового договору, укладеного з ОСОБА_1, сплинув, та роботодавець поставив вимогу про його припинення. Тому строк дії трудового договору позивача закінчився 06 листопада 2018 року. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 01 липня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ні в заяві про переведення, ні в наказі від 23 квітня 2018 року не зазначено про те, що ОСОБА_1 погодився працювати лише до дня фактичного виходу постійного працівника з відпустки. В наказах № 136-к та № 140-к немає вказівки на те, що період відпустки може бути закінчений фактичним виходом на роботу постійного працівника, і що саме ця обставина є підставою для звільнення позивача з тимчасової посади. Суди не звернули уваги на те, що він був штатним працівником Маріупольського міського центру зайнятості, який є підрозділом Донецького обласного центру зайнятості, а тому строковий трудовий договір в письмовій формі з ним не укладався. Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначав те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема актів від 23 квітня та від 06 листопада 2018 року про відмову від ознайомлення з витягами з наказів, використання яких взагалі не передбачено КЗпП України. Ці акти ОСОБА_1 вважає підробленими, а також зазначає, що його не було ознайомлено з повними текстами наказів від 23 квітня 2018 року № 136-к та від 06 листопада 2018 року № 347-к. Також позивач вказував на помилковість висновку судів про те, що якщо основний працівник виявив бажання достроково припинити свою відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то строк дії строкового трудового договору, який було обумовлено часом настання певної події (на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника) вважається припиненим.
У листопаді 2020 року Донецький обласний центр зайнятості подаввідзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними та обґрунтованими, оскільки обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
06 листопада 2020 року справа № 264/5235/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом Донецького обласного центру зайнятості від 17 серпня 2004 року № 231-к ОСОБА_1 призначений на посаду головного спеціаліста інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Донецького обласного центру зайнятості.
Наказом Донецького обласного центру зайнятості від 18 червня 2014 року № 221-к ОСОБА_1 переведений на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Маріупольського міського центру зайнятості.
Наказом Донецького обласного центру зайнятості від 02 березня 2015 року № 62-к у зв`язку із змінами істотних умов праці ОСОБА_1 за переведенням призначений на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу Маріупольського міського центру зайнятості.
Наказом директора Донецького обласного центру зайнятості від 23 травня 2017 року № 140-к провідному фахівцю з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського міського центру зайнятості ОСОБА_2 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29 травня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для відпустки ОСОБА_2 стала її заява від 18 травня 2017 року, згідно з якою вона просила надати їй відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29 травня 2017 року до 28 березня 2020 року.
20 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я директора Донецького обласного центру зайнятості Рибалко В. М., в якій просив перевести його на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського міського центру зайнятості з 23 квітня 2018 року тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною постійного працівника ОСОБА_2 .
Наказом Донецького обласного центру зайнятості від 23 квітня 2018 року № 136-к ОСОБА_1 переведений на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського міського центру зайнятості тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною постійного працівника ОСОБА_2 з 23 квітня 2018 року.
Згідно з актом Маріупольського міського центру зайнятості від 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з наказом від 23 квітня 2018 року № 136-к.
30 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Донецького обласного центру зайнятості із заявою, в якій просила дозволу приступити до роботи у зв`язку з достроковим виходом з відпустки для догляду за дитиною з 07 листопада 2018 року.
Наказом Донецького обласного центру зайнятості від 31 жовтня 2018 року № 341-к ОСОБА_2 надано дозвіл приступити до роботи провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського міського центру зайнятості з 07 листопада 2018 року у зв`язку з достроковим виходом з відпустки для догляду за дитиною.
Наказом Донецького обласного центру зайнятості від 06 листопада 2018 року № 347-к ОСОБА_1 звільнено з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Маріупольського міського центру зайнятості з 06 листопада 2018 року, у зв`язку із закінченням строку трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП Укаїни).
Згідно з актом Маріупольського міського центру зайнятості від 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом від 06 листопада 2018 року № 347-к.
06 листопада 2018 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 . Донецький обласний центр зайнятості направив позивачу трудову книжку, що підтверджується експрес-накладною Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" від 06 листопада 2018 року № 59000376386365.