Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 591/3779/19
провадження № 61-153св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2019 року у складі судді Грищенко О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Левченко Т. А., Орлова І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивований тим, що вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис від 03 червня 2014 року за № 782, яким стягнуто з позивача на користь ПАТ "Дельта Банк" 735 763 грн 78 коп заборгованості, у тому числі: заборгованості за кредитом у сумі 51511,55 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 572 097 грн 58 коп., заборгованості за відсотками - у сумі 14420,60 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 160 158,07 грн та заборгованості за комісією у сумі 3508,14 грн, суперечить вимогам статей 87-89 Закону України "Про нотаріат" щодо обов`язковості переліку певних документів та факту безспірності заборгованості та главі 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо безспірності документів, на підставі яких здійснюється стягнення. Крім того, вона не отримувала від ПАТ "Дельта Банк" вимог про сплату заборгованості, а про існування виконавчого напису нотаріуса дізналась лише 10 червня 2019 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 43802397 з його примусового виконання.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд визнати виконавчий напис від 03 червня 2014 року за № 782, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 червня 2014 року за № 782, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості.
Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" в дохід держави судовий збір у сумі 768 грн 40 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не був врахований факт відсутності безспірності заборгованості. Також суд вказав, що відповідач не надав доказів щодо відступлення прав вимоги Укрпромбанком АТ "Дельта Банк" та документів, що підтверджують, що позивач була ознайомлена з договором про відступлення права вимоги.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2019 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення суду вказівку про те, що відповідачем не надано доказів щодо передачі відступлення вимог ТОВ "Український промисловий банк" АТ "Дельта Банк" та документів, що підтверджують, що позивач була ознайомлена з договором про відступлення права вимоги.
В іншій оскарженій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2019 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки був вчинений нотаріусом лише 03 червня 2014 року, тобто поза межами трирічного строку з дня виникнення у ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитним договором № 114-0011012/ФКВ-08 (01 липня 2010 року, тобто, з моменту виникнення заборгованості за тілом кредиту + 3 роки = 01 липня 2013 року) та на іншу суму ніж та, яка була визначена у направленій на адресу позивача досудовій вимозі банку від 04 жовтня 2013 року, тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню як такий, що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства. Але позивач ОСОБА_1 не заявляла позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з підстав того, що відповідач ПАТ "Дельта Банк" не надав доказів передачі йому відступлення права вимоги від ТОВ "Український промисловий банк" та документів, що підтверджують, що вона була ознайомлена з договором про відступлення права вимоги, тобто, вказані обставини не були предметом позову під час розгляду справи в суді першої інстанції,тому колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду, виключивши з його мотивувальної частини посилання на вказані обставини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року АТ "Дельта Банк" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Полтави від 17 вересня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції щодо того, що відповідачем не надано доказів відступлення ТОВ "Укрпромбанк" на користь АТ "Дельта Банк" прав вимоги на те, що банком не надано доказів того, що позивач була ознайомлена з договором відступлення прав вимоги є абсолютно безпідставними, а тому судом апеляційної інстанції було задоволено частково апеляційну скаргу банку та змінено в цій частині судове рішення. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 01 жовтня 2013 року у позичальника наявна заборгованість у розмірі 65 932,15 доларів США. Дотримуючись порядку звернення стягнення на предмет іпотеки АТ "Дельта Банк" передбаченого статтями 33, 35 Закону України "Про іпотеку", а також умовами Іпотечного договору, ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу за вих. № 31.4-08/9189/13 від 04 жовтня 2013 року, в якій повідомлено іпотекодавця про наявність заборгованості станом на 01 жовтня 2013 року у розмірі 65 932,15 доларів США та попереджено про те, що у разі цієї претензії Банк буде вимушений захищати свої майнові права шляхом вчинення напису нотаріуса. Отже, АТ "Дельта Банк" у відповідності до вимог чинного законодавства України та умов іпотечного договору реалізував своє законне право та звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису з метою задоволення вимог банку.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині, незміненій судом апеляційної інстанції, тому в іншій частині не оскаржуються, тому судом касаційної інстанції не перевіряються.
Аргументи учасників справи
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м Суми від 17 вересня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність безспірності на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки був вчинений нотаріусом лише 03 червня 2014 року, тобто поза межами трирічного строку з дня виникнення у ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитним договором № 114-0011012/ФКВ-08 (01 липня 2010 року, тобто з моменту виникнення заборгованості за тілом кредиту + 3 роки = 01 липня 2013 року) та на іншу суму ніж та, яка була визначена у направленій на адресу позивача досудовій вимозі банку від 04 жовтня 2013 року. Такий виконавчий напис не підлягає виконанню як такий, що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2020 року матеріали цивільної справи № 591/3779/19 надійшли до Верховного Суду та 31 січня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 28 серпня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 114-0011012/ФКВ-08, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 53 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,5 % річних, зі строком повернення до 25 серпня 2028 року, з метою кредитування - для придбання житла.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 28 серпня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 114-00110112/Zфквіп-08, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку двокімнатну квартиру загальною площею 45,64 кв. м, житловою площею 31,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
04 жовтня 2013 року ПАТ "Дельта Банк" надіслало позивачу досудову вимогу № 31.4-08/9189/13, в якій повідомило ОСОБА_1 про те, що на підставі договору про передачу активів та кредитних зобов`язань від 30 червня 2010 року ПАТ "Дельта Банк" набуло прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі, до позивача ОСОБА_1 . Також у цій вимозі банк вказав про заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 жовтня 2013 року у розмірі 65 932,15 доларів США та 0,00 гривень і повідомив позивача про те, що у разі незадоволення цієї претензії банк буде захищати свої права шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису або зверненням до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на вказану суму.
Даних про вручення позивачу досудової вимоги матеріали справи не містять.
03 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 782, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на майно, а саме: двокімнатну квартиру загально площею 45,64 кв.м, житловою площею 31,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, з метою погашення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 01 липня 2010 року по 02 квітня 2014 року у загальному розмірі 735 763,78 грн, в тому числі: сума заборгованості за кредитом - 51511,55 доларів США, що за курсом НБУ складає 572 097,58 грн, заборгованості за відсотками - 14420,60 доларів США, що за курсом НБУ складає 160 158,07 грн та заборгованості за комісією у сумі 3508,14 грн.
У частині першій статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).