Постанова
Іменем України
22 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 306/94/14-ц
провадження № 61-19909св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Свалявська державна нотаріальна контора Закарпатської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
третя особа - Дусинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5,
представник особи, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів:
Собослой Г. Г., Куштан Б. П., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Свалявської державної нотаріальної контори Закарпатської області про визнання свідоцтва про право власності від 18 червня 1988 року, виданого на ім`я ОСОБА_7 і свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_7 недійсними та визнання за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_5 .
Під час розгляду справи до участі було залучено співвідповідачем
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (спадкоємці померлого ОСОБА_8 ) та третьою особою Дусинську сільську раду Свалявського району Закарпатської області.
Позов мотивовано тим, що у провадження Свалявського районного суду Закарпатської області надійшла справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Дусинської сільська рада Свалявського району Закарпатської області, відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Свалявського РУЮ про визнання права власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 . У матеріалах цієї справи позивачі підтверджують права на житловий будинок тим, що їх померлий батько
ОСОБА_8 , який є братом ОСОБА_1, був власником частини житлового будинку АДРЕСА_1 та прийняв спадщину зі своєю покійною матір`ю, яка теж була власником частини будинку. До справи додано свідоцтво про право власності та свідоцтво про право спадкування, які він вважає незаконними та просить визнати недійсними з наступних причин.
Вважає, що після смерті його батька ОСОБА_5 ні його мати, ні брат не прийняли спадщину з наступних підстав. Вважає, що мати спадщину за його покійним батьком не могла прийняти, оскільки на день смерті батька не перебувала з покійним батьком у шлюбі, що підтверджується тим, що рішенням Свалявського районного суду їх шлюб розірвано в 1982 році. Покійний брат ОСОБА_8 написав заяву про відмову від прийняття спадщини та не був прописаний у будинку АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою сільської ради. Після смерті його батька в будинку був прописаний його син, що свідчить про прийняття ним спадщини. Свідоцтва, які видані на ім`я його брата та мами не зареєстровані, як зазначено в свідоцтвах в КУП Свалявське РБТІ, що не є підтвердженням їх права власності на будинок
АДРЕСА_1 .
У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просив позов задовольнити та визнати за ним право власності на спірний будинок в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Свалявського районного суду від 20 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при розгляді справи не знайшли свого підтвердження доводи позовної заяви про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 . Свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на
1/2 частину житлового будинку видано як на спільне набуте майно подружжю, а тому позивач немає ніяких підстав оспорювати це свідоцтво.
З дня смерті спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили дії щодо прийняття спадщини (1/2 частини будинку) у порядку
статті 549 ЦК України 1963 року, а саме на день смерті ОСОБА_5 були прописані в спадковому будинку АДРЕСА_1, що підтверджено прописками в паспортах заявників. Інші доказ, зокрема виписки погосподарських книг, не спростовують факт прописки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у спадковому будинку.
Крім цього, суд вважав, що позивач ОСОБА_1 знав про ці дії спадкоємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8, так як ним було підписано заяву в державній нотаріальній конторі, згідно якої він відмовився від прийняття спадщини.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не надано жодного доказу, що він вчиняв дії по відношенню до спадкового майна у порядку статті 552 ЦК УРСР 1963 року, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 закрито.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 (позивач у справі) не прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5, а тому заявник ОСОБА_5 не може спадкувати спірний будинок після смерті батька ОСОБА_1 (позивача у справі).
Посилання ОСОБА_5 на те, що він з моменту свого народження набув право спірної сумісної власності на колгоспний двір згідно з існуючим на той час законодавством та ЦК УРСР з 1963 року, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, оскільки рішенням Свалявського районного суду
Закарпатської області від 13 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 березня 2019 року (справа № 306/1560/17), ОСОБА_5 відмовлено у позовних вимогах про визнання за ним право власності на 1/5 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, як за колишнім членом колгоспного двору, відновлення становища, яке існувало до порушення його законних прав та інтересів, визнання незаконною і скасування виданої ОСОБА_5 довідки виконавчого комітету Дусинської сільської ради № 16 від 15 червня 1988 року про право особистої власності робітника або службовця на вказаний будинок, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане
18 червня 1988 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Свалявською державною нотаріальною конторою на 1/2 частину житлового будинку з відповідними до нього належними добудовами житловою площею 52 кв. м у АДРЕСА_1, зареєстроване в реєстрі за № 910, визнання недійсним і скасування свідоцтва на право власності, видане ОСОБА_7 . Свалявською державною нотаріальною конторою 18 червня 1988 року на 1/2 частину житлового будинку з надвірною добудовою - літня кухня, житловою площею 52 кв. м у АДРЕСА_1, зареєстроване в реєстрі за
№ 909.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 ,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що судовим рішенням не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_5 .
У справі, яка переглядалася, предметом спору, який вирішувався судами, був житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки № 2864 виконкому Дусинської сільради від 30 грудня 2016 року ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) фактично проживає з дня свого народження за адресою: АДРЕСА_1, однак його до участі у справі залучено не було. Речові права та інтереси ОСОБА_5 на спірний житловий будинок взагалі не враховувалися при вирішенні спору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 , поданий представником - ОСОБА_4 на касаційну скаргу
ОСОБА_5 , у якому вони просили вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, який проживав за адресою
АДРЕСА_1 . Після його смерті до Свалявської державної нотаріальної контори звернулися із заявою про прийняття спадщини його дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_8 . При наданні заяви про прийняття спадщини державним нотаріусом встановлено особи та факт перебування ОСОБА_7 у шлюбі з померлим. Згідно повідомлення відділу ДРАЦС РС Свалявського РУЮ шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 не було розірвано.
З дня смерті спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили дії з прийняття спадщини (1/2 частини будинку) в порядку статті 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), а саме на день смерті ОСОБА_5 були прописані в спадковому будинку АДРЕСА_1, що підтверджено паспортами заявників. Інші доказ, зокрема виписки погосподарських книг, не спростовують факт прописки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у спадковому будинку.