Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 705/5956/19
провадження № 61-11800св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 липня 2020 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із позовом про визнання права спільної часткової власності.
Позов мотивований тим, що цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_1, належав ОСОБА_5 і ОСОБА_1 відповідно до договору дарування. Але без його згоди ОСОБА_5 за договором дарування від 29 серпня 2017 року незаконно передала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 150 кв. м., для ведення особистого селянського господарства як окремий об`єкт з самостійним значенням, без прив`язки до майнових прав своєї частки комплексу, що позбавляє ділянку умов користування, які діяли на момент переходу власності, і потребує встановлення земельного сервітуту. Порушена цілісність майнового комплексу.
На підставі викладеного просив:
визнати право спільної часткової власності майнового комплексу по договору дарування від 27 травня 1994 року чинним і для земельної ділянки по договору дарування від 28 серпня 2017 року;
зобов`язати ОСОБА_2 відновити попередній правовий статус рівноваги співвласників у сфері земельних відносин.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 травня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, у цивільній справі № 705/3871/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності, було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог. Підстави та предмет позову у даній справі є ідентичними зі справою, що розглядається, оскільки позовні вимоги в обох справах випливають із договору дарування від 27 травня 1994 року та договору дарування від 29 серпня 2017 року, стосуються вони одного і того ж нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 . Позови подані одним і тим же позивачем, до одного і того ж відповідача, і містять аналогічні позовні вимоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 липні 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 травня 2020 року скасовано.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цивільній справі № 705/3871/18 та у даній справі аналогічні склад учасників та предмет позову, однак підстави, які наведені ОСОБА_1 у позовних заявах, відрізняються, а тому є відмінними обставини, що обґрунтовують звернення до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 16 липня 2020 року і залишити в силі ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 травня 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не має жодного матеріального права на будь-яку вимогу відносно належної ОСОБА_2 особистої власності, а саме, земельної ділянки площею 150 кв. м для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка та підстави її набуття не є об`єктом спірних правовідносин з підстав, встановлених статтями 11, 15, 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України, оскільки не порушує жодним чином будь-яких прав ОСОБА_1 . Позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності є недобросовісним користуванням процесуальними правами, які також полягають у поданні завідомо безпідставного позову, за відсутності предмета спору та який має очевидно штучний характер, що є зловживанням процесуальними правами у відповідності до пункту 3 частини другої статті 44 ЦПК України.
Аргументи інших учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив, у якому просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні касаційної скарги, постановити окрему ухвалу щодо протиправних дій ОСОБА_2 і порушення прав людини, стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за зловживання процесуальними обов`язками в дохід держави на підставі частини дев`ятої статті 141 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано справу з суду першої інстанції.Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).