ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2020 року м. Київ
справа № 487/10131/14-ц провадження № 61-8330св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В.О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері,
відповідачі: Миколаївська міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2017 року, ухвалене у складі судді Разумовської О. Г., та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 28 вересня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Коломієць В. В., Данилової О. О., Лівінського І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на землю.
Позовні вимоги мотивовано тим, що пунктом 29 рішення Миколаївської міської ради від 30 січня 2009 року № 33/37 ТОВ "Миколаївбудпроект" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 23 502 кв.м з метою надання її в оренду строком на 10 років для обслуговування придбаного майна на АДРЕСА_1 .
Пунктами 38, 38.1 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 4 вересня 2009 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 982 кв.м за рахунок земель ТОВ "Миколаївбудпроект" з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_2 .
На підставі вказаного рішення міської ради ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 140175 від 28 жовтня 2009 року з кадастровим номером 4810136300:12:001:0003, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29 жовтня 2009 року за № 010949702135.
На підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2010 року за реєстровим номером 638 ОСОБА_2 купила у ОСОБА_1 вказану земельну ділянку, а у подальшому отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 607775 від 8 грудня 2010 року, який за № 481013631000656 9 грудня 2010 року зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.
Прокурор вказував, що спірна земельна ділянка рішенням Миколаївської міської ради від 19 червня 2009 року безпідставно передана в оренду ТОВ "Миколаївбудпроект" та перебуває у складі земель, що знаходяться в межах прибережної захисної смуги Бузького лиману та зеленій зоні загального користування, що відноситься до перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загального значення.
Посилаючись на те, що рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням вимог статті 17 Закону України "Про основи містобудування", статей 62, 83 ЗК України, що також суперечить державним інтересам, а право власності на цю ділянку відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набуто незаконно, прокурор, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати незаконними та скасувати пункти 38, 38.1 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 4 вересня 2009 року, якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 982 кв.м за рахунок земель ТОВ "Миколаївбудпроект" з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будівництва та споруд на АДРЕСА_2 ;
- визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії АИ № 140175 від 28 жовтня 2009 року з кадастровим номером 4810136300:12:001:0003, виданий ОСОБА_1 ;
- повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді міста в особі Миколаївської міської ради шляхом витребування її у ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано незаконними та скасовано пункти 38, 38.1 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 4 вересня 2009 року.
Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯИ № 140175 від 28 жовтня 2009 року з кадастровим номером 4810136300:12:001:0003, виданий ОСОБА_1 .
Відмовлено у задоволенні позовних вимог про повернення територіальній громаді міста Миколаєва спірної земельної ділянки шляхом витребування її у ОСОБА_2 .
Додатковим рішенням цього ж суду від 23 червня 2017 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування пунктів 38, 38.1 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 4 вересня 2009 року та визнання недійсним державного акта на право власності на землю, виданого ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості таких позовних вимог, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про повернення територіальній громаді міста Миколаєва спірної земельної ділянки шляхом витребування її у ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене майно вибуло із володіння власника (територіальної громади) з його волі, що унеможливлює застосування механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 вересня 2017 року задоволено апеляційну скаргу прокурора Миколаївської області та відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Витребувано у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 982 кв.м з кадастровим номером 4810136300:12:001:0003 на АДРЕСА_2 та зобов`язано її повернути земельну ділянку у комунальну власність Миколаївської територіальної громади.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання незаконними та скасування пунктів 38, 38.1 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 4 вересня 2009 року і визнання недійсним державного акта на право власності на землю, виданого ОСОБА_1, оскільки вважав, що до таких висновків суд дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки у ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, вважав їх помилковими, оскільки спірна земельна ділянка, яка розташована в межах прибережної захисної смуги Бузького лиману та зеленій зоні загального користування міста, вибула з комунальної власності всупереч встановленому законом порядку, що порушило не тільки право власності територіальної громади, а й право громадян на екологічну безпеку, забезпечення якої є обов`язком держави.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що дії з витребування майна з володіння ОСОБА_2 відповідають критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 28 вересня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурору відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не повно з`ясували всі фактичні обставини справи та не дослідили їх, не надали належної оцінки доказам.
На думку заявника, судами порушено норми матеріального права, а саме відповідно до статті 388 ЦК України із віндикаційним позовом може звернутись виключно власник, яким прокурор не є. Суди не врахували, що приймаючи спірне рішення, Миколаївська міська рада врахувала положення статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України стосовно обов`язку врахування містобудівної документації, конкретних умов, що сталися, керувалась генеральним планом, врахувала перспективний план зонування території, згідно якого відповідна земельна ділянка була віднесена до території малоповерхової житлової забудови. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували те, що позивачем пропущено позовну давність.
Позиція інших учасників справи
У травні 2018 року перший заступник прокурора Миколаївської області надіслав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому послався на безпідставність її доводів, просив рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначив, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки наведені у касаційній скарзі мотиви та підстави скасування судового рішення є необґрунтованими, в той час як рішення суду прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України, з правильним застосуванням норм матеріального права та повним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи.
Провадження в суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідачем ОСОБА_2 23 жовтня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року касаційна скарга залишена без руху.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 11 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, щорішенням Миколаївської міської ради № 35/51 від 19 червня 2009 року (пункт 54) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 22 156 кв.м, з яких 20 236 кв.м під зеленими насадженнями, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з віднесенням її до земель комерційного використання, для обслуговування придбаного майна на АДРЕСА_1 з встановленими обмеженнями, та передано ТОВ "Миколаївбудпроект" в оренду строком на 10 років у зобов`язанням землекористувача укласти договори оренди земельної ділянки.
Суди встановили, що земельна ділянка розташована у межах міста Миколаєва (мікрорайон "Леваневців") та перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Миколаєва.
Договір оренди землі Миколаївською міською радою та ТОВ "Миколаївбудпроект" не укладався.
Рішенням Миколаївської міської ради № 36/61 від 4 вересня 2009 року затверджені проекти землеустрою щодо відведення 19 громадянам земельних ділянок за рахунок земель ТОВ "Миколаївбудпроект", в тому числі пунктом 38 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 982 кв.м за рахунок земель ТОВ "Миколаївбудпроект" з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_2 , обмеження на використання відсутні. Пунктом 38.1 цього ж рішення земельну ділянку площею 982 кв.м надано у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_2 .
28 жовтня 2009 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯИ № 140175 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:12:001:0003, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29 грудня 2009 року за № 010949702135.
10 травня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, а 8 грудня 2010 року остання отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 607775, який за № 481013631000656 9 грудня 2010 року зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.
Суди встановили, що рішення міської ради від 19 червня 2009 року № 35/51 у частині надання ТОВ "Миколаївбудпроект" в оренду земельної ділянки площею 22 156 кв.м прийнято з порушенням вимог діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
На час прийняття міською радою зазначеного рішення у власності ТОВ "Миколаївбудпроект" за вказаною адресою перебувало нерухоме майно (капітальні споруди) площею 55 кв.м. Разом з тим, у проектно-технічній документації, на підставі якої здійснювалося надання товариству в оренду земельної ділянки, відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності чи можливості надання товариству в оренду 22 156 кв.м землі для обслуговування нерухомого майна площею 55 кв.м, тобто надання за рахунок міста земельної ділянки площа якої понад 400 разів перевищує площу забудови, крім того, переважна більшість якої (20 236 кв.м) зайнята зеленими насадженнями. Так, відповідно до довідки департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 113 щодо оцінки якісного стану зелених насаджень, розташованих у зоні відведення земельної ділянки, на АДРЕСА_1 рахувалось 401 дерево та 19 кущів.
На час прийняття 30 січня 2009 року Миколаївською міською радою рішення № 32/37 генеральний план міста був на стадії розроблення Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст "Дніпромісто" та затверджений міською радою лише 18 червня 2009 року.
За відсутності договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Миколаївбудпроект", Миколаївською міською радою прийнято рішення № 36/61, пунктами 38-56 якого затверджено проекти землеустрою щодо відведення 19 громадянам земельних ділянок орієнтовною площею 1 000 кв.м за рахунок земель ТОВ "Миколаївбудпроект", з віднесенням їх до земель житлової забудови, для будівництва житлових будинків на АДРЕСА_2, у тому числі ОСОБА_1 - земельної ділянки площею 982 кв.м на АДРЕСА_2 грошовою оцінкою 203 075,46 грн. При цьому в проекті землеустрою, затвердженому вказаним рішенням, наявне не завірене нотаріально погодження ТОВ "Миколаївбудпроект" на передачу громадянину у власність земельної ділянки за рахунок земель, переданих в оренду товариству, яке датовано 25 травня 2009 року, тобто до прийняття міською радою рішення про надання товариству в оренду відповідної земельної ділянки та за відсутності договору оренди взагалі.
Спірні земельні ділянки згідно з генеральним планом міста Миколаєва, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради № 35/18 від 18 червня 2009 року, розташовані у зеленій зоні загального користування та відносяться до перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення.
Про порушення вимог чинного законодавства під час відведення земельних ділянок у приватну власність та про наявність підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження Миколаївської міської ради, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта, скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки до комунальної власності стало відомо лише після проведення міжрайонною прокуратурою перевірки на виконання завдання Генеральної прокуратури України від 26 квітня 2013 року та в поточному році в ході додаткової перевірки додержання вимог містобудівного законодавства, у зв`язку з чим причини пропуску строку позовної давності є поважними.
Відповідач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, що розташована у законодавчо визначеній прибережній захисній смузі (пляжній зоні) та на території зелених насаджень загального користування, для житлового будівництва, яка у передбачений законом спосіб не могла набути жодна фізична та юридична особа, внаслідок протизаконних рішень Миколаївської міськради, тобто у спосіб, який лише за формальними ознаками мав вигляд законного.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 28 вересня 2017 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.