ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 308/14267/14-ц
провадження № 61-1590св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", подану його представником Дорош Іриною Іванівною, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2017 року, ухвалене у складі судді Леміш О. М., та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Джуги С. Д., Куштан Б. П., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулось до ОСОБА_1 з позовом, у якому з урахуванням змінених позовних вимог просило стягнути заборгованості за договором кредиту в розмірі 536 446 грн.
Свої вимоги обґрунтувало тим, що 15 вересня 2005 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 08/133, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 156 200 грн зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном повернення 14 вересня 2025 року.
Відповідач, погодивши умови погашення заборгованості за договором кредиту, всупереч вимог статей 509, 526, 1054 ЦК України, їх не виконувала, тому на 20 жовтня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 536 446 грн, що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 68 966 грн, простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 55 986 грн, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 134 054,15 грн, заборгованості за пенею за прострочення повернення кредиту у розмірі 49 564,58 грн та за прострочення сплати процентів у розмірі 117 279,09 грн, розмір інфляційних втрат за кредитом становить 32 406,56 грн і за процентами - 78 189,62 грн.
Позивач вказує, що відповідно до пункту 4.2 договору кредиту відповідач зобов`язана у разі прострочення сплати процентів за користування кредитом та повернення кредиту, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Крім того, відповідач зобов`язана повернути кредит із урахуванням встановленого індексу інфляції в силу статті 625 ЦК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, посилаючись на пункт 4.5 договору кредиту, яким сторони врегулювали питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови повернення коштів. Останній платіж зі сплати кредиту здійснений 15 березня 2010 року, а позивач звернувся до суду з позовом у листопаді 2014 року, тобто після спливу позовної давності.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2017 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк", апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який, дотримавшись вимог норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, що, на думку заявника, призвело до неправильного вирішення справи.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій помилково вважали пропущеною позовну давність, не з`ясувавши всі обставини справи та не врахувавши правові позиції Верховного Суду щодо стягнення боргу в межах строку позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 6 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 вересня 2005 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", з ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 08/133, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 156 200 грн з терміном повернення до 14 вересня 2025 року і зі сплатою 15% річних.
Відповідно до пункту 1.1.1 договору кредиту сума заборгованості погашається щомісячно в останній робочий день місяця, починаючи з жовтня 2005 року, у сумі 651 грн, а останній платіж - 611 грн.
Відповідно до пункту 2.4.1 договору кредиту сплата процентів має бути десятого числа місяця, наступного за тим, у якому вони нараховані.
Пунктом 4.5 договору кредиту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктом 3.3.9 та пунктом 3.3.10 цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що настав і, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Відповідач частково виконала взяті зобов`язання відповідно до пункту 3.3.9 та пункту 3.3.10 договору кредиту і заборгованість за кредитом востаннє сплатила у жовтні 2009 року, а нараховані проценти за кредитом у березні 2010 року, після чого сплату відповідних платежів припинила, що після спливу 60 днів змінило строк кредитування і призвело до виникнення заборгованості у розмірі 536 446 грн.
Відповідач заявила клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України у тій же редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.