Постанова
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 528/409/18
провадження № 61-20867 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес";
представник відповідача - ОСОБА_3 ;
третя особа - комунальне підприємство "Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Полтавської області";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року у складі судді Татіщевої Я. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Бондаревської С. М., Кривчун Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - СТОВ "Прогрес"), третя особа - комунальне підприємство "Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Полтавської області" (далі - КП ""Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Полтавської області"), про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративних межах Григорівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області за межами населеного пункту, а саме: площею 4,5 га, державний акт від 07 квітня 2006 року серії ПЛ № 175378, кадастровий номер 5320881300:00:003:0029; площею 4,5 га, державний акт серії ПЛ № 175377, кадастровий номер 5320881300:00:003:0028.
Вказувала, що 26 січня 2012 року вона уклала зі СТОВ "Прогрес" два договори оренди вищевказаних земельних ділянок із кінцевим строком оренди землі до 01 липня 2018 року.
Зазначила, що наприкінці 2017 року вона звернулася до представника СТОВ "Прогрес" Довбиша Р. П. з питанням щодо поновлення договорів оренди землі, укладених 26 січня 2012 року, на що отримала відповідь, що найближчим часом будуть підготовлені проекти додаткових угод до договорів оренди землі (щодо поновлення строку оренди) та передані їй на підпис. Однак, у грудні 2017 року представник відповідача передав їй два примірника додаткових угод від 15 жовтня 2015 року до договорів оренди від 26 січня 2012 року, у яких був проставлений її підпис, зроблений іншою особою замість неї, та повідомив, що додаткові угоди вже зареєстровані і строк оренди пролонгований до 31 грудня 2028 року.
Наголосила, що на її вимогу надати копії витягів з державного реєстру прав про реєстрацію додаткових угод їй було відмовлено.
Ураховуючи викладене, позивач просила суд визнати недійсними додаткові угоди від 15 жовтня 2015 року до договорів оренди землі від 26 січня 2012 року щодо передачі в оренду відповідачу терміном до 31 грудня 2028 року земельних ділянок площею 4,5 га (кадастровий номер 5320881300:00:003:0029) та площею 4,5 га (кадастровий номер 5320881300:00:003:0028), скасувати записи про державну реєстрацію прав оренди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду від 15 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 26 січня 2012 року щодо передачі в оренду СТОВ "Прогрес" терміном до 31 грудня 2028 року земельної ділянки площею 4,5 га, право власності на яку посвідчено державним актом від 07 квітня 2006 року, серія ПЛ №175378 та витягом з Державного реєстру речових прав № 5652115, кадастровий номер земельної ділянки 5320881300:00:003:0029, розташовану в адміністративних межах Григорівської сільської ради Гребінківськогого району Полтавської області за межами населеного пункту.
Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 4,5 га, кадастровий номер 5320881300:00:003:0029, розташовану в адміністративних межах Григорівської сільської ради Гребінківськогого району Полтавської області за межами населеного пункту, яка проведена реєстраційною службою Гребінківського районного управління юстиції Полтавської області на підставі додаткової угоди від 15 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 26 січня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ "Прогрес" (номер запису про інше речове право 1522826).
Визнано недійсною додаткову угоду від 15 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 26 січня 2012 року щодо передачі в оренду СТОВ "Прогрес" терміном до 31 грудня 2028 року земельної ділянки площею 4,5 га, право власності на яку посвідчено державним актом від 07 квітня 2006 року, серія ПЛ № 175377 та витягом з Державного реєстру речових прав № 5651333364, кадастровий номер земельної ділянки 5320881300:00:003:0028, розташовану в адміністративних межах Григорівськоїсільської ради Гребінківського району Полтавської області за межами населеного пункту.
Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 4,5 га, кадастровий номер 5320881300:00:003:0028, розташовану в адміністративних межах Григорівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області за межами населеного пункту, яка проведена реєстраційною службою Гребінківського районного управління юстиції на підставі додаткової угоди від 15 жовтня 2015 року до договору оренди землі від 26 січня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ "Прогрес" (номер запису про інше речове право 1524408). Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендодавець ОСОБА_1 не підписувала оспорювані додаткові угоди, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 16 травня 2019 року № 1267/1269/19-32, а, отже, відсутнє волевиявлення власника. Вказані обставини є підставою для визнання додаткових угод до договорів оренди недійсними та скасування державної реєстрації права оренди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційну скаргу СТОВ "Прогрес" залишено без задоволення. Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 15 липня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що висновком судової почеркознавчої експертизи підтверджено, що підпис орендодавця в додатковій угоді від 15 жовтня 2015 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, тому наявні підстави для визнання спірних додаткових угод недійсними, оскільки вони не відповідають волевиявленню власника земельних ділянок як орендодавця. Виплата відповідачем та одержання позивачем орендної плати не спростовую викладених висновків та не свідчать про наступне схвалення додаткових угод, оскільки така плата проводилася в період дії договорів оренди від 26 січня 2012 року, укладених строком на п`ять років, за користування належними позивачці земельними ділянками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року СТОВ "Прогрес" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито, витребувано цивільну справу № 528/409/18 з Гребінківського районного суду Полтавської області.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги той факт, що позивачкою відбулося фактичне схвалення підписаних не нею додаткових угод від 15 жовтня 2015 року, так як за період з 2015 року по 2017 року вона отримувала від відповідача орендну плату за користування земельними ділянками, що підтверджується свідченнями позивача та документами. Позивачка була обізнана про укладення додаткових угод до договорів оренди землі, бажала їх виконання, бажала отримання орендної плати, виконувала дії, направлені на отримання орендної плати, отримувала орендну плату, проте через деякий час після неодноразового отримання орендної плати, звернулись до суду із позовом про визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними у зв`язку з тим, що підпис на додаткових угодах до договорів проставлений нібито не нею.
Позивачка вчинила всі дії, що підтверджують її волевиявлення на укладення додаткових угод до договорів оренди землі та їх виконання, а, отже, прийняла пропозицію відповідача на укладення додаткових угод до договорів оренди її земельних ділянок.
Позивачка своїми діями щодо виконання умов спірних додаткових угод до договорів оренди землі підтвердила, що додаткові угоди до договорів та договори оренди землі із СТОВ "Прогрес" відповідають її внутрішній волі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вказувала на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі державних актів про право власності на земельну ділянку: від 07 квітня 2006 року серія ПЛ № 175378 та від 07 жовтня 2006 року ПЛ № 175377, належить на праві власності дві земельні ділянки, кожна площею 4,5 га, відповідно з кадастровими номерами 5320881300:00:003:0028 та 5320881300:00:003:0029, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовані в адміністративних межах Григорівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області (а.с. 5-6, т. 1).
26 січня 2012 року ОСОБА_1 було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок та передано їх в оренду строком на п`ять років орендарю - СТОВ "Прогрес".
Пунктами 4.3 вказаних договорів передбачено, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрація цих договорів оренди здійснена 04 липня 2013 року реєстраційною службою Гребінківського районного управління юстиції Гребінківського району Полтавської області (а.с. 7-10, т. 1).
Додатковими угодами від 15 жовтня 2015 року до договорів оренди землі від 26 січня 2012 року строк дії останніх продовжено до 31 грудня 2028 року. Крім того, вказаними додатковими угодами збільшено розмір орендної плати з 5 % до 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 12-21, т. 1).
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 16 травня 2019 року № 1267-1269/19-32, складеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_1, що містяться в графі "Від орендодавця" ліворуч від рукописного запису " ОСОБА_1 " на останньому аркуші додаткової угоди від 15 жовтня 2015 року до договорів оренди землі від 26 січня 2012 року (земельні ділянки площею 4,5 га з кадастровими номерами 5320881300:00:003:0028 та 5320881300:00:003:0029) виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її підпису (а.с. 179).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга СТОВ "Прогрес"підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої-третьої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій в повній мірі не відповідають.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.