Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 520/13167/17
провадження № 61-22713св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
третя особа- орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року у складі судді Калініченко Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року складі колегії суддів: Цюри Т. В., Комлевої О. С., Сегеди С. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом, в якому просив суд визнати відповідача ОСОБА_2 та малолітнього сина сторін - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16 червня 2015 року, виданого Савранською районною державною нотаріальною конторою Одеської області, він є власником квартири АДРЕСА_1 .
01 лютого 2014 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 та малолітній син ОСОБА_3 були поставлені на реєстраційний облік за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.
Позивач зазначав, що з травня 2016 року ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем проживання не проживають, а тому у відповідності до вимог статті 405 ЦК України втратили право на користування цим приміщенням.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням - відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог в частині визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року скасовано.
Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В решті позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторонами визнано факт непроживання відповідача з дитиною у спірній квартирі понад один рік, а тому ОСОБА_2 є такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки понад рік не проживає без поважних причин за місцем реєстрації.
Однак позовні вимоги та доводи ОСОБА_1 про те, що з травня 2016 року малолітній син ОСОБА_3 не проживає в належній йому квартирі та зареєстрований у ній лише формально, тому він вважається таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, є необґрунтованими, оскільки через свій вік ОСОБА_3 не може самостійно обирати місце проживання, тому факт його непроживання у спірній квартирі обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення дитини права користування належним його батьку житлом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині невизнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Київського районного суду м. Одеси.
11 грудня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не повно дослідили фактичні обставини справи та те, що фізична особа, яка не досягла десяти років, може бути зареєстрована лише з тим із батьків, з яким вона проживає. Також, суд апеляційної інстанції помилково застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 грудня 2018 року у справі № 759/19394/15-ц.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16 червня 2015 року, виданого Савранською районною державною нотаріальною конторою Одеської області, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
01 лютого 2014 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 .
02 березня 2016 року ОСОБА_2 та малолітній син ОСОБА_3 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.
З травня 2016 року ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем проживання не проживають.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог до ОСОБА_3 - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.