Постанова
Іменем України
21 грудня 2020 року
м. Київ
справа №638/968/18
провадження №61-13378св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Харківська міська рада, Департамент житлового господарства Харківської міської ради, виконавчий комітет Харківської міської ради, комунальне підприємство "Жилкомсервіс",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року у складі судді Цвірюка Д. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В.,
Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду до Харківської міської ради, Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, виконавчого комітету Харківської міської ради, комунального підприємства "Жилкомсервіс", з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила зобов`язати відповідачів надати їй у користування житлову кімнату на першому поверсі або іншу пристосовану до її особливих потреб кімнату, згідно з вимогами Державних будівельних норм України для осіб з інвалідністю, шляхом заміни кімнати, яка розташована на четвертому поверсі або в інший спосіб пристосувати та/або облаштувати її житлову кімнату у відповідності до спеціальних норм згідно з вимогами Державних будівельних норм України для осіб з інвалідністю, що дозволить позивачу вільно пересуватись з 4-го на 1-й поверх (сходинки, ліфти, пандуси, підйомники тощо).
Позов мотивовано тим, що позивач є людиною з інвалідністю І групи з ураженням опорно-рухливого апарату, мешкає у гуртожитку в АДРЕСА_1 на четвертому поверсі та може пересуватися тільки в інвалідному візку. На звернення до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради з питання обміну її кімнати на четвертому поверсі на кімнату, розташовану на першому поверсі, отримала відмову. Зазначає, що їй запропонована послуга "Інватаксі", однак можливість здійснити прогулянку по вулиці самостійно у неї відсутня у зв`язку зі станом здоров`я. Позивач як на підставу позовних вимог також посилається на норми пункту 3 статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та частину четверту статті 50 ЖК УРСР.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Суди розглядали справу неодноразово
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 липня
2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Підставою для скасування вказаних судових рішень стало неврахування судами законодавства щодо наявності обов`язку органів державної влади та місцевого самоврядування створити доступне середовище для людей з особливими потребами, що призвело до помилкового висновку про відсутність обов`язків відповідача щодо створення цих умов.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано Харківську міську раду, Департамент житлового господарства Харківської міської ради, виконавчий комітет Харківської міської ради надати ОСОБА_1 у користування житлову кімнату на першому поверсі або іншу пристосовану для осіб з інвалідністю кімнату згідно з вимогами Державних будівельних норм України для осіб з інвалідністю, шляхом заміни кімнати АДРЕСА_1 .
Стягнуто з Харківської міської ради, Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, виконавчого комітету Харківської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн, тобто по 234,30 грн з кожного.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що посилання відповідачів на відсутність вільного житла на першому поверсі, яке б відповідало вимогам позивача як людини з інвалідністю І групи з ураженням опорно-рухливого апарату з можливістю пересуватися лише в інвалідному візку, як в житловому будинку по вул. Цілиноградська, так і в інших будинках, так само як і черговість надання такої житлової площі особам, які потребують поліпшення житлових умов, - не може бути підставою для ненадання позивачу у користування житлової кімнати на першому поверсі або іншої пристосованої для осіб з інвалідністю кімнати, а отже існує порушення прав позивача як особи з інвалідністю на доступність житлового приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Харківська міська рада, не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами вирішено справу без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
Так, правову позицію щодо компетенції судів по спонуканню органу місцевого самоврядування відносно його зобов`язання по прийняттю ним рішення викладено у постанові Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2014 року у справі №К/9991/27687/12, у якій зазначено, що до компетенції суду не входить зобов`язання відповідача приймати на сесії будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії відповідача або визнати неправомірним необґрунтоване зволікання з розглядом питання, однак не може перебирати на себе функцію дозвільного органу, яка не покладена на суд законом.
Таким чином, ухваливши рішення про зобов`язання відповідачів надати позивачу житло шляхом заміни його кімнати на житлову кімнату на першому поверсі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вийшов за межі компетенції суду, перебравши на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 6-рп/2002 від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад.
Посилаючись при ухвалені рішення на статті 4, 27 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" суд не врахував висновок Конституційного Суду України, наведений у Рішенні № 6-рп/2002 від 26 березня 2002 року, де визначено політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, а відтак Департамент житлового господарства Харківської міської ради, виконавчий комітет Харківської міської ради, Харківська міська рада не є належними відповідачами по вказаній справі.
Крім того, у касаційній скарзі у якості правової підстави для касаційного перегляду судових рішень заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суди не врахували та не надали належної оцінки тим обставинам, що на даний час відсутнє вільне житло на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1, в якому мешкає заявник, про що їй неодноразово повідомлялось. Також відсутнє житло на першому поверсі, яке б відповідало вимогам ОСОБА_1, як особи з інвалідністю, і в інших житлових будинках, які знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, про що надавалась інформація та неодноразово повідомлялось суду. Позивач має право на приватизацію займаної нею житлової площі, та може самостійно замінити собі житло, в подальшому продавши його, та придбати інше житло за своїм вибором та побажанням, про що вона була неодноразово інформована Департаментом житлового господарства міської ради.
Порядок обміну жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду і фонду житлово-будівельних кооперативів встановлений Правилами обміну житлових приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 31 січня 1986 р. № 31.
Позивач ОСОБА_1 на законних підставах має можливість самостійно провести обмін житла, до того ж на даний час відсутній механізм, який би регулював обмін житла громадянам виконавчими органами Харківської міської ради.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Фактичні обставини, встановлені судами
З1989 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в кімнаті
АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 15 лютого 2017 року № 103 позивача визнано наймачем цього житлового приміщення.
08 серпня 2017 року Медико-соціальною експертною комісією
ОСОБА_1 встановлено 1 групу інвалідності у зв`язку з ураженням опорно-рухливого апарату, і вона потребує сторонньої допомоги.
ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Харківської міської ради за загальною чергою з 13 серпня 2002 року.
Згідно з медичним висновком комунального закладу охорони здоров`я "Харківська міська поліклініка № 8" від 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 за станом здоров`я правом на отримання житлового приміщення у першочерговому порядку не користується.
Всі приміщення першого поверху гуртожитку в АДРЕСА_1 знаходяться в приватній власності, вільних приміщень немає.
ОСОБА_1 зверталася до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради з питанням обміну її кімнати на четвертому поверсі на кімнату, розташовану на першому поверсі, проте отримала відмову з роз`ясненням права на приватизацію кімнати
АДРЕСА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.